Скільки нападів на військовослужбовців ТЦК зафіксовано на Одещині з початку повномасштабного вторгнення
Від початку дії воєнного стану, з 24 лютого 2022 року, в Україні зафіксовано понад шість сотень нападів на представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків. Про це повідомила пресслужба Національної поліції у відповідь на запит LIGA.net, передає видання «Південь сьогодні».
Станом на 12 квітня 2026 року зафіксовано 620 нападів. Найбільше – у Харківській області (69), Києві (53) та Дніпропетровській області (45).
У Волинській області було 39 нападів, у Львівській – 37, в Одеській – 36, у Чернігівській – 34, у Хмельницькій – 30, у Миколаївській та Рівненській – по 29, у Черкаській та Полтавській – по 26, у Київській – 24, в Івано-Франківській – 22, у Запорізькій – 20, у Тернопільській – 17, у Вінницькій та Закарпатській – по 16, у Чернівецькій – 15, у Житомирській – 14, у Сумській та Кіровоградській – по 11 та один випадок у Херсонській.
Поліція констатувала різке зростання кількості нападів на представників ТЦК з кожним роком. Так, у 2022 році їх було п’ять, у 2023-му – 38, у 2024-му – 118, у 2025-му – 341, а від початку поточного року – 118.
Унаслідок нападів загинуло троє військовослужбовців ТЦК та СП (2025 рік – двоє, 2026 рік – один) та одна цивільна особа (2025 рік). Поранено дев’ять цивільних осіб.
Водночас у січні 2026 року Українська правда з посиланням на Сухопутні війська Збройних Сил України наводила дещо іншу статистику. За їхніми даними, з початку повномасштабної війни здійснили 272 напади на військових ТЦК. Четверо військових загинули під час виконання службових обовʼязків (станом на грудень 2025 року).
У Нацполіції не відповіли, чому різниться статистика. LIGA.net звернулася з запитами до командування Сухопутних військ та Військової служби правопорядку для уточнення даних.
Напади на співробітників ТЦК – це серйозна проблема, пов’язана передусім з напругою навколо мобілізації. Причини цього явища комплексні: це і втома суспільства від війни, і страх мобілізації, і конфлікти між громадянами й окремими представниками ТЦК, а також інформаційний вплив і кампанії з дискредитації мобілізації. Водночас українські правоохоронці й офіційні структури неодноразово заявляли, що частину таких дій можуть координувати або підживлювати російські спецслужби в межах інформаційно-психологічної війни
