«Сасицький пересип не можна віддавати на поталу курорту «Дунайя», – думка одеського вченого
Як вже повідомляла інформаційна агенція «Юг.Today», у травні 2023 року на півдні Одещини мали намір відкрити перше місто-курорт з екологічною філософією Dunaya Resort Ukrain (з гральними залами на косі між озером Сасик і Чорним морем). Однак планам завадила війна. Проте після Перемоги для реалізації цього амбітного проєкту інвесторів може побільшати, – впевнений експерт з туризму Фазіль Аскеров.
Однак деякі вчені-екологи Одеської області ставлять під сумнів «екологічну філософію» міста-курорту «Дунайя», що хочуть побудувати «з нуля» на косі між озером Сасик та Чорним морем. Зокрема, за даними їхніх натурних досліджень, постраждають тварини та птиці, що мешкають у цій заповідній місцевості та занесені до Червоної книги. До того ж, коса знаходиться на кордоні між двома природоохоронними зонами – Дунайським біосферним заповідником та Національним природним парком «Тузлівські лимани». Хоча коса формально не входить до складу природного парку, але вона є частиною Смарагдової мережі Європи і знаходиться під захистом Бернської конвенції, при цьому являє собою екологічне контактне середовище. Такої думки дотримується відомий географ в галузі океанології, геоморфології та берегознавства, завідувач кафедри фізичної географії, природокористування та геоінформаційних технологій Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, доктор географічних наук, професор Юрій Шуйський. Сьогодні Юрій Дмитрович – провідний спеціаліст в Україні з досліджень морських берегів. Свої аргументи на користь неможливості забудови Сасицького піщаного пересипу одеський учений навів журналісту ІА «Юг.Today» за декілька днів до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Тоді ми вирішили відкласти публікацію до Перемоги, але через те, що про проєкт «Дунайя» заговорили знову, оприлюднюємо думку професора Шуйського зараз.
За словами Юрія Дмитровича, ділянка Сасицького пересипу, яку планують повністю забудувати в рамках реалізації проєкту «Дунайя»,– це вже не частина лиману, а озеро, по суті штучно «відібране» в моря. Воно являє собою своєрідний природний комплекс, який у цій формі не зберігся ніде на узбережжі України, якщо не враховувати ділянки в межах заповідників. Його піщана частина – скупчення рідкісних рослин і тварин.
«Цей унікальний пересип я бачив протягом багатьох років незагородженим до того, як перекрили лиман Сасик, і тепер. У нашої кафедри є звіти та багато наукових публікацій, присвячених цьому унікальному ландшафтному комплексу. На жаль, чиновники не хочуть це читати, знаходять непрофесіоналів, які нічого в цьому не розуміють, але все ж дають заключення. Вони можуть знищити механізм самозбереження цієї системи», – вважає Ю.Д. Шуйський відповідно до матеріалів досліджень кафедри.
Як підкреслив вчений, на користь свого «дітища» прихильники «Дунайї» кажуть, що проєкт отримав схвалення в Дубаї (Об’єднані Арабські Емірати). Але, згідно висновків Ю.Д. Шуйського, в цій країні абсолютно інші природні умови. Зокрема, на дні Перської затоки піску «хоч ложкою черпай», чого не можна сказати про пересип Сасик. Професор також розкритикував один із аргументів ідеологічного натхненника Фазіля Аскерова, який він зазвичай озвучує, доводячи життєздатність «Дунайї». Нагадаємо, що експерт наводив як приклад курорт Мамая в Румунії, розташований трохи південніше від дельти Дунаю. Він приймає понад чотири мільйони туристів на рік, хоча коротший за вже заплановане курортне місто в Одеській області. На думку Ю.Д. Шуйського, румунський курорт живиться дунайськими наносами, тому тут не виникає питань стосовно постійної підтримки збереження піщаного берегу. Водночас пересип Сасицького лиману в нашому регіоні не має такої підтримки наносами, тому він відчуває величезний ризик зникнення в разі масової забудови. Окрім того, на Жебриянівській косі ростуть унікальні природні утворення, які зустрічаються лише на територіях України та Румунії, так звані генерації кіс «гринду».
Крім того, південніше румунського міста Констанца, в курортному комплексі «Ейфорія Норд», є система берегозахисних споруд, в тому числі Т-подібні буни. Тому, на думку одеського вченого, концепція міста-курорту «Дунайя», що порівнюють з румунським курортом Мамая, не «вписується» в пересип Сасицького лиману, особливо району Жебриян (нинішнє Приморське Вилківської громади). Найбільша проблема забудови таких унікальних ландшафтних систем в Одеській області, запевняє професор, – промислове використання піску на пересипах та косах для будівництва. Адже кожен пересип існує завдяки наносообміну, а будь-яке будівництво порушує його, тобто підриває стійкість природніх форм рельєфу. Наприклад, разюче скоротилися пересипи Шагани, Бурнас, Будаки. Вони були «вбиті» тими забудовами, які «піднялись» на колись незайманих територіях. І Сасицький піщаний пересип, згідно з науковими матеріалами Ю.Д. Шуйського, не омине подібна доля, якщо його почнуть приводити в «цивілізований» вигляд.
«Я переконаний, що забудовники не їздитимуть за піском за двісті-триста кілометрів. Занадто невигідно. Усі будівельні роботи вестимуться на пересипу, використовуючи пісок з нього. А він тільки почав повільно оживати після того, як перекрили лиман», – наголосив професор.
Юрій Дмитрович з жалем констатував, що ніде не знайшов природного обґрунтування проєкту «Дунайя». Адже подібні концепції в передпроєктних розробках повинні передбачати можливий вплив на довкілля, а це завжди дуже дорого і вимагає, до того ж, попередніх досліджень за певною методикою. Професорові довелося свого часу мати справу з вельми безглуздим природним обґрунтуванням проєкту забудови пересипу Бурнас в селі Лебедівка Білгород-Дністровського району. Учений наполягає на тому, що проєктантам квапитися не треба, адже вони повинні якісно зробити природне обґрунтування для «Дунайї», яке ще повинне пройти аналіз експертів і отримати їхнє заключення. Проте від професора заключення в будь-якому разі буде негативним: природа занадто швидко реагує на такі забудови.
За спостереженнями ученого, Сасицький пересип є унікальним вмістилищем природного комплексу, а у світі такі об’єкти завжди охороняються Рамсарською конвенцією і Флорентійською хартією. А проєкти, схожі на «Дунайю», порушують міжнародні законодавчі акти, які Україна підписала і зобов’язалася їх дотримуватися.
Крім того, майбутнє місто-курорт, на погляд. Ю.Д. Шуйського, – це не лише загроза пересипу, але й прилеглій акваторії Чорного моря, у тому числі й Дунайському біосферному заповіднику. Згідно переконань ученого, пересип має бути включений до складу заповідника, адже тільки тоді вдасться уникнути знищення унікальної фауни і флори, що склалася тут еволюційно та пристосувалася до рухливого субстрату (піщане середовище рухливе) і штормового впливу.
Як свідчить багаторічний досвід професора, в жодній країні світу така природна система не піддається забудові, а, навпаки, розширюється і зберігається за найсуворішими правилами заповідних зон. Зокрема, це стосується Віслинської коси і пересипу лагуни Леба (Польща), узбережжя Голландії, Північної і Західної Франції, Албанії, південного узбережжя Італії, окремих ділянок узбережжя Великобританії тощо. Свого часу Юрій Шуйський надавав аналогічні рекомендації для природних систем у Білгороді-Дністровському, Сергіївці, Приморському (колишній Татарбунарский район), які на сьогодні практично втратили свою природню неповторність. Між тим вчений уточнює, що, наприклад, курорт Сергіївка раціонально використовує ресурси пересипу Будацького лиману. Уся інфраструктура в курортному селищі знаходиться вгорі, на глинистому березі. Тут упоперек лиману пустили водні трамвайчики, які доставляють відпочивальників до пересипу, а ввечері забирають їх назад.
Поки піщаного пересипу Сасицького лиману не торкнулася шкідлива рука людини, він зберігає свою природну значущість. Свого часу це рятувало пересип в Кароліно-Бугазі та Затоці, поки його не накрила хвиля жорстокої антропогенної експансії. Такої долі Сасицькому пересипу через появу проєкту «Дунайя» професор не бажає. Тому він навіть готовий звернутися до Міжнародного географічного союзу та ЮНЕСКО, щоб підняти питання подальшого збереження цих заповідних територій на рівні Організації Об’єднаних Націй, якщо до думки вчених не прислухається українська влада.
Інна ДЕРМЕНЖІ
