Проблеми є не тільки в тих моряків, що залишились в Україні – голова ПРМТУ
З самого початку повномасштабного вторгнення рф в Україну у пересічного громадянина склалося враження, що єдина проблема, яка зараз хвилює вітчизняних працівників морського транспорту, – це пошук можливості якнайшвидше виїхати з країни.
Але при цьому мало хто замислюється над тим, що не всі українські моряки на ранок 24 лютого знаходилися вдома. Що багатьох з них війна застала на суднах посеред океану, деякі були у портах далеко від дому, а деякі взагалі опинилися в портах країни-агресора.
А ще багато наших хлопців та дівчат (чомусь про те, що на флоті працюють і жінки, всі забувають) на початку війни, працювали у змішаних екіпажах, де, крім представників інших національностей, є і росіяни.
Тож питання виїзду моряків, яке нарешті зрушило зі стану повної невизначеності як раз цими днями, стало далеко не єдиною нагальною проблемою, яку довелося вирішувати морським організаціям.
Про складнощі, які спіткали наших моряків під час війни журналіст інформаційного агентства «Юг.Today» розпитала голову Профспілки робітників морського транспорту України Олега Григорюка.
– Пане Олеже, зараз в морських чатах багато вакансій від українських крюїнгів, які шукають моряків, «що встигли виїхати за кордон» або можуть виїхати на законних підставах. Що ви порадите нашим співвітчизникам, які зараз працевлаштовуються таким чином?
Перш за все, ми застерігаємо моряків від користування послугами таких «ноу-нейм» посередників через високі ризики бути ошуканими шахраями, укласти трудові договори для роботи на субстандартні судна тощо. Нагадуємо також про важливість перевірки судна та судновласника перед укладанням трудового контракту. Таку перевірку моряк може виконати самостійно з використанням чек-листів та рекомендацій, розміщених на сайті ПРМТУ, або звернутися до інспектора ITF в Україні.
– На початку війни певна кількість наших моряків знаходилась на судах зі змішаним екіпажем, тобто в команді, окрім інших національностей, були і росіяни. Чи відомо вам про конфлікти на таких судах і чи зверталися до вас по допомогу з приводу якихось притискань нашу співгромадяни? Та як на конфліктні ситуації на тлі політичних відносин реагують роботодавці?
– В перші тижні після початку повномасштабного вторгнення, ми отримали численні звернення від українських моряків про фактично дискримінаційне ставлення до них з боку так званих правоохоронних органів росії під час суднозаходів до портів держави-агресора. Ми миттєво відреагували.
Були направлені звернення до ІМО та Міжнародної організації праці, а також рекомендації для іноземних судновласників. Самі судновласники, розуміючи можливі ризики, також вживали заходів для оптимізації своїх екіпажів. На щастя, ПРМТУ або інспектори ITF не отримували інформації про конфліктні ситуації між українськими моряками та громадянами росії, що призвели до тяжких наслідків для життя або здоров’я моряків.
– Морськими чатами поширюється інформація, що наші моряки у складі змішаних екіпажів відмовляються заходити у російські порти. Як на це реагують судновласники та чи є прецеденти, коли людей з цього приводу звільняли до закінчення контракту?
– Як вже було зазначено, одним з перших листів, надіслалих ПРМТУ об’єднанням судновласникам, був лист з закликом уникати заходу суден, де є українські моряки, до портів держави-агресора.
Нам відомо про десятки випадків, коли, користуючись рекомендаціями ПРМТУ, судно змінювало порт заходу або компанія замінювала українського моряка (за його запитом).
Яскравим прикладом є ситуація з судном «Regina Oldendorf». Екіпаж судна, що складався з українських моряків, відмовився заходити в порт росії, та посилаючись на лист ПРМТУ, домігся зміни курсу судна.
Аналогічна ситуація мала місце й з судном «VITUS BERING». Судно мало бути передано в російський менеджмент. Тому компанія чинила тиск на екіпаж з метою змінити їх у водах росії, оскільки в Норвегії судно потрапило б під санкції, що загрожувало компанії значними фінансовими втратами. Капітан судна одразу зв’язався з нашою профспілкою і, отримавши всю необхідну підтримку, наполіг на заміні моряків у Норвегії.
– Чи цікаві проблеми українських моряків представникам іноземних медіа? Про що саме вони пишуть наразі?
– Так, перших днів повномасштабного вторгнення ми отримуємо чисельні запити від іноземних ЗМІ та звичайно реагуємо на них якнайшвидше. Увага до України не зменшується і так має продовжуватися надалі.
Нижче лише частина тих інтеров’ю, які я давав іноземним медіа.
Інтервью датському виданню Shippingwatch про роботу, яку проводить Профспілка щодо найскорішого вирішення проблеми перетину кордону українськими моряками для утримання балансу в міжнародному торговельному судноплавстві.
Інтерв’ю про рекомендації та конкретні дії, які робить Профспілка для захисту українських моряків та їхніх сімей, а також про термінову необхідність посилення санкцій проти рф та негайне надання озброєння та контингенту союзників для чинення опору агресору для міжнародного ділового видання – газети Finacial Times.
Інтерв’ю норвезькому виданню Magasinet for Fagorganoserte, яке висвітлює діяльність профспілок у Норвегії та за її межами.
Нещодавно щодо інтерв’ю, основною темою якого стала ситуація із суднами, що заблоковані в портах України, звернулось видання Reuters Switzerland.
Зокрема, говорили про долю екіпажів, які перебувають на борту суден у порту окупованого Маріуполя. Нагадаємо, два торговельних судна – SMARTA (IMO 9396567, прапор Ліберії) та BLUE STAR 1 (IMO 9375159, прапор Панами) – з цивільними моряками на борту були захоплені в полон російськими військами. Одне з них, судно SMARTA, неодноразово зазнавало обстрілу російськими військовими і сильно пошкоджене. Не перестає дивувати позиція російської влади, яка негайно заявила в ІМО, що «членів екіпажів суднів було врятовано та доставлено на безпечну територію в Донецьку». (Інтерв’ю поки не опубліковане).
Інтерв’ю про роботу українських моряків під час повномасштабної російської агресії для New York Times.
Інтерв’ю про вивіз зерна з України крізь заміноване море для Spiegel.
Крім того, інтерв’ю про проблеми українських моряків публікували Al Jazeera, Lloyd’s List, The Maritime Executive, Daily mail, gCaptain, Hellenic shipping news, Bright green, Seanews, Magasinet for Fagorganoserte, Mundo maritime, GVA, La repubblica, BBC.
– Суспільством поширюється думка, що за бажанням моряк може без проблем знайти роботу на суші та таким чином мати змогу утримувати свою родину. Чи це так, або, можливо, пересічний громадянин просто не бачить «підводні каміння» у цьому питанні?
– Моряк – це професія, яка здобувається роками тяжкої праці на борту суден, постійним навчанням, вміннями контролювати свої емоції в екстремальних штормових умовах. Для одеситів професія моряка – це сімейні традиції, що передаються поколіннями. Наприклад, я та мій рідний брат також є моряками фактично вже в третьому поколінні.
Українські моряки завжди цінувалися іноземними судновласниками через свою готовність працювати у надскладних умовах, професіоналізм, винахідливість.
Звісно, українські моряки можуть знайти собі роботу на березі, але від того програють всі. Держава Україна втратить свій єдиний актив в міжнародному торговельному судноплавстві. Морські навчальні заклади не будуть отримувати необхідні інвестиції для розвитку та оновлення тренажерної та навчальної бази. Врешті решт, значно зменшаться надходження валютних коштів, що вкладають моряки в розвиток нашого міста, інвестуючи, наприклад, в нерухомість.
Професія моряка – фактично мультипликатор для розвитку міста в цілому, який не може бути замінений будь-якими іншими активами.
– Як ви оцінюєте збитки для держави через те, що частина українських моряків не може потрапити на роботу, а інша частина залишається на суднах або за кордоном? (Зауважимо, що наша розмова відбулася ще до довгоочікуваної суботи 27 серпня, коли Кабінет міністрів України все ж прийняв постанову, яка повинна надати морякам дозвіл на перетинання кордону).
– На жаль, це колосальні втрати! Перше, про що ми повинні говорити, це втрата людського капіталу – найціннішого активу кожної держави. Українські моряки, які залишаються на цей час за межами України, також не інвестували в українську економіку значну частину коштів, які вони заробили.
Однак, ми впевнені, що ситуацію можливо виправити, якщо держава зробити терміново необхідні кроки на зустріч українським морякам: буде вирішено питання надання морякам дозволу на перетин кордону та виключені корупційні ризики під час оформлення моряками кваліфікаційних документів.
P.S. Сьогодні, коли вже відомо про прийняття урядом рішення про дозвіл морякам виїжджати за кордон для слідування на робочі місця, але сама постанова ще не опублікована, Олег Григорюк доповнив інтерв’ю наступним коментарем:
«ПРМТУ не одноразово зазначала, що саме Постанова КМУ є найбільш реальним інструментом, який може врегулювати процедуру перетину кордону для моряків, які прямують до роботи в якості членів екіпажів суден. Текст, який був оприлюднений у суботу та на який ми надали аналіз – це був лише проєкт Постанови. Так, він не є досконалий, але ми відразу надали свої зауваження щодо обмежень та процедури та, сподіваємося, що ми були почуті. Після того, як фінальна версія Постанови буде офіційно опублікована, ми невідкладно надамо всі необхідні рекомендації та роз’яснення».
Діана ГЕРГІНОВА
