Про юну захисницю з Одещини, що збиває ворожі «шахеди»
Єлизавета у свої 22 роки стоїть на захисті України у лавах Державної прикордонної служби в Одеському прикордонному загоні. Наразі військова з позивним «Мала» боронить державу у Миколаївській області, збиваючи ворожі дрони у складі мобільно-вогневої групи нарівні зі своїми побратимами. Історію захисниці розповіли у сюжеті «Суспільне Одеса», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Військова розповіла, що пішла на службу та підписала контракт за місяць до початку повномасштабного вторгнення, тож служить у ДПСУ вже два роки. На початку повномасштабної агресії рф військова поїхала навчатися на кінолога в Кінологічний навчальний центр:
«Під час вторгнення ми були з собакою у відділі, почався масивний обстріл касетними снарядами, моя собака попала під цей обстріл та була поранена в лапу, їй було три місяці тоді. У нас був сильний вибух тоді, та, на жаль, її сильно контузило, і так як вольєр їй розбили, то вона вибігла в місто. Ми її шукали добу, добрі люди допомогли її знайти».
Зараз Єлизавета стрілець та бойовий медик мобільно-вогневої групи. Каже, що виплеск адреналіну під час полювання за ворожими дронами зашкалює, особливо при вдалому збитті ударного БпЛА, що несе загрозу мирному населенню:
«Коли вони летять, і ти стріляєш – це такий виплеск адреналіну, що потім заряд енергії дуже великий. Моя робота як і у всіх – збити «шахед», щоб він не долетів нікуди до цивільних об’єктів. Ми робимо все одне й те ж – стріляємо, збиваємо, полюємо на них. Особливо в один з перших моїх виїздів, тоді я ще не розуміла, що таке збити. Коли приїхали і нам вдалося збити «шахеда», то емоції були дуже високі – мати, крики. Але всі були дуже раді за те, що вони не долетіли до наших сімей».
Найважче чергування прикордонниці було, коли ворог запустив 23 «шахеди», які летіли з періодичністю у дві хвилини. Згадує, що тоді вони не встигали навіть перезаряджатися:
«Дуже тяжко, коли сидимо до самого ранку, до світанку можна сказати. Фізично тяжко».
Єлизавета поділилась, що зокрема важкою для неї є пересування в екіпіровці, однак, під час сплеску адреналіну це відчуття стає непомітним.
Про службу з побратимами відгукується позитивно та зазначає, що вони – як одна сім’я, де кожен виконує свою справу заради блага України. Побратим прикордонниці на позивний «Спецура» також розповідає, що свої задачі Єлизавета виконує на рівні з усіма, і хлопці нею пишаються:
«Комфортно працювати, вона швидка дівчинка, більше все робить, вчиться. Дуже гарний побратим – посестра. Ніяких питань до неї немає, виконує всі функції нарівні з нами. Тому якби і дівчина в підрозділі, але це геть непомітно. Пишаємось нею, що Мала з нами в строю плечем до плеча».
Прикордонник на позивний «Замок» зауважує, що ставлення до жінки на війні змінилось, адже поки деякі чоловіки уникають ТЦК та бояться йди до армії, багато жінок поповнюють лави Збройних Сил України, Державної прикордонної служби та Національної гвардії.
Після Перемоги «Мала» планує продовжити займатися кінологією або й надалі залишитись в рядах армії:
«Бо все може бути далі ще…», – каже захисниця.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – Суспільне, Державна прикордонна служба України
