Порт і станція Рені в очікуванні нових вантажопотоків залізничною гілкою Бесарабська – Березине
У серпні 2022 року відбулася довгоочікувана подія для залізничної галузі України та Молдови: урочисто відкрилася відновлена залізнична гілка Бесарабська (Молдова) – Березине (Україна), яка не експлуатувалася протягом 25 років. Як відомо, останніми роками не раз робилися спроби відновити рух потягів цією лінією, але з цілої низки економічних і політичних причин уряди двох сусідніх країн так і не реалізували цей проект. І лише потреби воєнного часу стали стимулом для відновлення забутої залізниці.
Але, як виявилося, урочистість була передчасною: гілка Бесарабська – Березине за фактом залишилася закритою для регулярного руху залізничного транспорту. У грудні минулого року наше видання присвятило цій темі окрему публікацію – ситуацію прокоментував заступник директора з інфраструктури регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Андрій Сажин. Він заявив, що лінія Бесарабська – Березине почне працювати лише після рішення Кабміну України щодо відкриття відповідного прикордонного пункту пропуску.
Очікувалося, що відновлена залізнична гілка увійде в експлуатацію до кінця 2022 року, проте вирішення питання затягнулося. В кінцевому підсумку прикордонні та митні служби України та Молдови оголосили про офіційне відкриття пункту пропуску між станціями Бесарабська та Березине лише 25 березня поточного року.
З того моменту вже минуло більше місяця, і ми вирішили дізнатися про перші результати роботи та про найближчі перспективи молдавсько-української залізничної гілки. Насамперед, звісно, нас цікавило питання можливого зростання вантажопотоку для дунайських портів України.
«Не секрет, що існуюча пропускна спроможність залізниці, якою доставляються вантажі до Ізмаїльського порту, обмежена. Крім того, як відомо, ця залізниця досі залишається неелектрифікованою і являє собою лише одну колію, – сказав у розмові з кореспондентом ІА «Юг.Тoday» директор держпідприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (ДП «ІзмМТП») Андрій Єрохін. – Але всі ці питання належать до компетенції «Укрзалізниці». Ми зі свого боку їх піднімаємо, ми готові по можливості допомагати залізничникам, але для розвитку інфраструктури на цьому напрямку потрібне принципове рішення державного рівня. Наразі я не маю інформації про те, яким чином «Укрзалізниця» має намір вирішувати цю проблему.
Що стосується перспектив відновленої залізничної гілки Бесарабська – Березине, то можу сказати, що на сьогодні її робота ніяк не позначилася на діяльності порту Ізмаїл. Якщо й буде якийсь ефект від цієї залізниці, то його відчує передусім Ренійський порт. Якщо наш порт з об’єктивних причин не зможе переробити ті чи інші вантажі, то тепер вони можуть піти на румунські порти – зокрема, в порт Галац. Справа в тому, що сама конфігурація гілки Бесарабська – Березине така, що вона створює зручну логістику для Рені і Галаца, але не для Ізмаїла. До того ж, як мені відомо зі спілкування з нашими контрагентами, залізничні тарифи в Молдові залишаються дуже високими. Якщо тарифи не знижуватимуться, ефект від введення в експлуатацію гілки Бесарабська – Березине виявиться меншим, ніж можливо.
У той же час я анітрохи не заперечую стратегічного значення залізниці Бесарабська – Березине. Якщо в нашому регіоні й надалі будуть проблеми з мостом (думаю, всім зрозуміло, про який міст йдеться), то ця гілка значною мірою здатна вирішувати актуальні транспортні завдання Бесарабії. Принаймні цією залізницею можна доставляти сюди продукти харчування та інші товари першої необхідності. У цьому випадку порт Ізмаїл гіпотетично також зможе отримувати якісь вантажі. І, відповідно, буде можливість вивозити вантажі з Бесарабії. З урахуванням особливостей воєнного часу, це стратегічно важливо. Ось чому я в принципі позитивно оцінюю відновлення гілки Бесарабська – Березине».
У свою чергу директор держпідприємства «Ренійський морський торговельний порт» (ДП «РМТП») Сергій Строя обмежився дуже лаконічним коментарем: «Ми поки що не відчули ефекту від початку роботи залізниці Бесарабська – Березине. Але чекаємо. Я переконаний, що результат буде. Насамперед ми очікуємо, що завдяки цій гілці потік залізничних вантажів у порт Рені збільшиться. Грубо кажучи, кількість вагонів для здійснення вантажних операцій побільшає. На даний момент важко сказати, які саме вантажі підуть у наш порт цією залізничною гілкою. Можу сказати одне: реальна нагода для цього вже є. Як би там не було, в умовах війни відновлення руху цією залізницею – добра подія, і вона може позитивно вплинути на роботу порту Рені. Ми цілком здатні переробити ту кількість вантажів, яка з’явиться в результаті збільшення вантажопотоку гілкою Бесарабська – Березине. Технічні можливості нашого порту для зростання вантажообігу ще не вичерпані».
«Ще рано говорити про перші підсумки, але ми вже починаємо працювати з вантажами, які йдуть у Рені залізницею Бесарабська – Березине. Якийсь час пішов на укладання нових договорів із вантажовласниками, але процес уже пішов. В основному йдеться про українські вантажі, які прямують до Румунії та Молдови – зокрема, у Джурджулешти. Зараз ми чекаємо на вантажі й для порту Рені. В даному випадку станція Рені є не тільки транзитною – вона бере активну участь у формуванні потягів і вантажних партій. Так що збільшення вантажопотоку – це факт, що практично відбувся, – продовжує тему заступник начальника залізничної станції Рені Костянтин Потложа. – Слід зазначити, що робота гілки Бесарабська – Березине особливо важлива на тлі можливого скасування зернової угоди, яка поки що дає змогу вивозити українське зерно через порти Великої Одеси. Якщо росія відмовиться від подальшого дотримання зернової угоди (а така загроза давно існує), то значення залізничного транспортування зерна серйозно зросте, зокрема завдяки гілці Бесарабська – Березине. Якщо раніше українські потяги йшли через Могилів-Подільський та їхали через усю Молдову, то тепер маршрут суттєво скоротився. На сьогодні не всі вантажовласники готові використовувати цей маршрут, але я впевнений, що згодом вантажопотік збільшиться.
Звичайно, сьогодні важко прогнозувати, який обсяг вантажів піде через станцію Рені. Свого часу ми пройшли величезні скорочення персоналу, частина шляхів було демонтовано і таке інше. Тому все залежатиме від інтенсивності вантажопотоку. Навряд чи найближчим часом можна очікувати на якусь інфраструктурну реконструкцію станції Рені, але якщо будуть відновлені та відкриті для руху раніше закриті шляхи, то це вже посилить нашу пропускну спроможність. Нам навіть призначили нового начальника: замість Валентини В’ячеславівни Лукасевич, яка багато років керувала станцією, підприємство очолив Дмитро Павлович Овсяник із Миколаєва. Думаю, зміна керівництва також свідчить про нові перспективи роботи станції Рені».
Нагадаємо, що проблема слабкої пропускної спроможності залізничної станції Ізмаїл (з урахуванням відсутності її електрифікації) обговорюється серед транспортних фахівців України вже понад 20 років. Наприклад, у 2017 та 2021 роках широкий аналіз проблем та перспектив залізниць на території Бесарабії зробило видання «Пасажирський транспорт». Автор аналітичних публікацій Олександр Вельможко писав наступне: «На тлі майже тотальної електрифікації магістральних ліній Одеської залізниці та основних ліній у межах Одеської області, вся ділянка від Білгорода-Дністровського до Ізмаїла з гілкою на Березине, не електрифікована. Також немає електрифікації в районі Рені. Усі потяги йдуть тут під тепловозною тягою. Усю «тепловозну» ділянку залізниці в українській Бесарабії обслуговують лише близько півтора десятка магістральних двосекційних тепловозів… Їх локомотивне депо – в Арцизі, хоча воно вважається філією основного депо на станції Одеса-Сортувальна. Ще одне локомотивне депо знаходиться в Рені, але там є всього 1-2 магістральні тепловози і кілька маневрових тепловозів».
На думку фахівців, електрифікація залізниці на Ізмаїл дозволить знизити собівартість вантажоперевезень та підвищити швидкість руху потягів на цій ділянці. Крім того, електрифікація дозволить розвивати і пасажирське залізничне сполучення у південному регіоні Одеської області.
Андрій ПОТИЛІКО
НА ФОТО: Залізнична станція Рені. Фото Олександра Вельможка
