Перші аукціони з продажу квот на видобуток риби відбулися, але дунайські рибалки повністю залежать від військово-політичної ситуації в Україні
Як уже повідомляло наше видання, у січні поточного року у селі Новосільське Ренійської територіальної громади відбулася робоча зустріч голови Ізмаїльської районної військової адміністрації Родіона Абашева та міського голови ТГ Ігоря Плєхова з представниками місцевої рибної галузі. Приводом для зустрічі стало питання змін у процедурі отримання дозвільних документів на видобуток риби.
На той момент Родіон Абашев вперше повідомив регіональним ЗМІ про те, що в Україні планується проведення електронних торгів з продажу квот на видобуток риби. Однак станом на січень 2023 року ще ніхто не знав, як на практиці діятиме нова система.
Трохи згодом ІА «Юг.Today» опублікувала інтерв’ю з керівником ренійського рибодобувного підприємства «Екватор» Іваном Шевченком. Від імені всіх колег Одеської області Іван Михайлович висловив загальну позицію щодо надмірної зарегульованості дозвільних процедур у рибній галузі. Коротко цю позицію можна було сформулювати так: не треба обмежувати видобуток риби календарними рамками, а потім щороку розпочинати дозвільну кампанію наново. Рибалкам треба дозволити працювати в рамках минулорічних квот та дозвільних документів, і вже паралельно оформлювати діяльність рибальських підприємств на поточний рік.
Зазначимо, що на момент нашої бесіди з Іваном Шевченком система електронних аукціонів з розподілу квот на видобуток риби ще не почала діяти, і учасники рибної галузі просто не знали, що їх чекає на практиці. І ось настав час, коли торги вже відбулися, тобто рибалки можуть підбити перші підсумки роботи нової системи. Як можна оцінити ці підсумки? Наскільки збіглися очікування та побоювання рибодобувних підприємств із реальними результатами електронних аукціонів? Як взагалі пройшли аукціони і як вони вплинули на повсякденну господарську діяльність придунайських рибалок? На ці запитання у розмові з кореспондентом ІА «Юг.Today» знову відповів директор ПП «Екватор» Іван Шевченко.
«Як я вже говорив у попередньому інтерв’ю, наше підприємство працює лише на річці Дунай. Звісно, ми були змушені прийняти нові «правила гри» і брати участь в електронних аукціонах, які проводило Держрибагентство з розподілу квот на видобуток риби. Нам вдалося виграти мінімальну квоту на користування водними біоресурсами, якщо говорити офіційною мовою. Після цього ми більше двох тижнів займалися оформленням усіх дозвільних та інших документів, що дають змогу вже виходити на воду і здійснювати фактичний лов риби. Наша головна позиція в рамках квоти – дунайський оселедець, але ми маємо право добувати й інші види риби, – каже Іван Михайлович. – Чесно кажучи, мені не хотілося б зараз щось докладно розповідати. Всім добре відомо, скільки контролюючих органів діє в рибній галузі, і всі вони так чи інакше годуються за рахунок рибалок. Це ні для кого не є секретом. Тому я боюся одного: зараз скажеш зайве слово – і тут же наскочать всілякі перевіряючі з усіма наслідками, що звідси випливають. Мені навіть Великдень не дали нормально зустріти: у мене перед святом був просто «червоний» телефон від дзвінків чиновників та всіх інших, хто має відношення до рибного промислу…
Так от, щоб ви зрозуміли, який час зайняв у нас весь процес отримання дозволів на видобуток, можу сказати: до Великодня «Екватор» практично не працював – ми розпочали реальний промисел буквально шість-сім днів тому. І якщо повернутися до питання електронних торгів, то слід зазначити, що наше підприємство виграло лише останній, третій етап аукціону. На першому етапі ми «здалися», тому що ціни на квоти були позамежними, і ми не розуміли, а чи взагалі зможемо економічно виправдати такі витрати. Наприклад, вартість деяких лотів для вилову риби на Дніпрі сягала трьох мільйонів гривень. Зрозуміло, не кожне підприємство може дозволити собі таку розкіш. Наші колеги з рибальського підприємства «Орхідея» (село Новосільське Ренійської громади – Прим. авт.) пропонували за лот 150 тисяч гривень, але знайшлися конкуренти, які запропонували більше. І перший етап аукціону “Орхідея” теж програла. Однак через два тижні «Орхідея» взяла участь у другому етапі і все ж таки виграла торги на квоту. Знову ж таки, як і в нас, це лише мінімальна квота (конкретні цифри називати поки не хочу). «Екватор» же не зміг виграти на другому етапі, але це сталося з незалежних від нас причин. Так сталося, що на той час у нас не було суперників, – ніхто не захотів зв’язуватися з мінімальною квотою. Але ми навіть уявити не могли, що з нами ніхто не захоче конкурувати. А за умовами аукціону, торги визнаються недійсними, якщо заявку подає лише один учасник. І оскільки «Екватор» виявився цим єдиним учасником другого етапу, то ми знову залишилися без квоти. Проте третій етап ми виграли. Від подробиць утримаюсь» (за нашою інформацією, мінімальна квота видобутку риби на Дунаї передбачає вилов понад 7,6 тонн оселедця, 204 кг судака, 331 кг ляща та 844 кг сазану; це значно більше, ніж звичайний щорічний обсяг видобутку риби для ренійського ПП «Екватор» – Прим. авт.).
За словами Івана Михайловича, на сьогодні практика електронних аукціонів для отримання рибних квот не поширюється на рибодобувні підприємства, що працюють на Придунайських озерах. Ці підприємства продовжують діяти в режимі спеціалізованого товарного рибного господарства (СТРГ), який існує вже багато років і встиг стати звичною формою рибного бізнесу на півдні Одещини.
«Однак, як заявив міністр аграрної політики України Микола Сольський під час свого візиту до Ізмаїла у лютому, статус користування озерами скоро буде змінено. Тобто підприємства, які зараз працюють у режимі СТРГ, теж увійдуть до системи розподілу квот через електронні торги, – продовжує Іван Шевченко. – У чому взагалі полягає зміст таких аукціонів? Раніше держава фактично безкоштовно дозволяла профільним підприємствам користуватися рибними ресурсами – треба було лише сплачувати податок відповідно до обсягу упійманої риби. А зараз держава отримує платежі до бюджету авансом. При цьому нікого особливо не хвилює, виловимо ми рибу в межах своєї квоти чи не виловимо. Гроші вже сплачено, а далі починаються проблеми тих, хто займається рибним бізнесом. Але наша головна проблема полягає в тому, що зараз, в умовах воєнного стану, рибальські підприємства Дунайського регіону дуже залежать від військово-політичної обстановки в країні та від конкретних рішень обласної військової адміністрації, Держприкордонслужби та інших державних відомств. По суті весь наш бізнес «висить на ниточці» військово-політичної обстановки, яка може змінитися будь-якої миті. І, відповідно, органи влади можуть будь-якої миті обмежити наші дії або взагалі заборонити нам вести рибний промисел у прикордонних чи інших районах. Тобто ми працюємо абсолютно не знаючи, що буде завтра. І це не фігура мови, а нинішня реальність».
Іван Шевченко нагадав, що з 15 квітня ц.р. діє заборона на вилов усієї риби, крім дунайського оселедця. Але який період часу триватиме лов оселедця, невідомо. У будь-якому випадку, коли піде масовий рух оселедця на нерест (а цей час, знову ж таки, не завжди збігається кожного року), буде введена заборона на видобуток цієї риби. Коли ця заборона настане 2023 року, поки що ніхто не знає. Орієнтовно вона може розпочатися наприкінці квітня.
«Заборона на лов дунайського оселедця зазвичай триває 10-20 днів, після чого нам знову дозволяється ловити цю рибу, – коментує Іван Шевченко. – Насправді цим питанням займаються цілі наукові інститути: вони аналізують весь цикл життя та нересту дунайського оселедедця, вивчають сезонні коливання цього циклу, чисельність популяції та інші чинники. І вже на підставі цього аналізу вчені надають відповідну інформацію державним органам, які своєю чергою наказом визначають початок та тривалість заборони на видобуток дунайського оселедця. Ми отримуємо цей наказ і знаємо, коли саме заборонено ловити рибу».
Керівник «Екватора» не зміг повною мірою відповісти на наше запитання, чи вистачить рибальському підприємству мінімальної квоти для економічного виживання. Іван Шевченко зазначив, що електронні аукціони на видобуток риби проведено вперше, і сьогодні неможливо прогнозувати співвідношення витрат та доходів у рамках чинної системи. Тобто лише наприкінці року, підрахувавши всі плюси та мінуси, підприємство зможе підбити якийсь підсумок своєї господарської та фінансової діяльності на поточний момент.
«Хочу ще раз повернутися до теми впливу військово-політичної ситуації на роботу рибної галузі. Наприклад, цього року продавалися квоти на видобуток риби у Чорному морі. Але у рибалок одразу виникло багато питань: а як працювати в морі, коли там залишається російська військова загроза, плавають міни і таке інше? На ці питання або ніхто чітко не відповідає, або відповіді змінюються залежно від змін обстановки. Найвідоміший приклад такої ситуації – це околиці Кілії та Вилкового. Там, де завжди можна було рибалити, сьогодні вже не можна. І, як я вже казав, такі заборони та обмеження можуть припинити роботу будь-якого рибальського підприємства у будь-який момент. Завтра нам скажуть, що рибалки заважають судноплавству, військовим діям тощо, і на цій підставі нам можуть взагалі заборонити працювати», – резюмує Іван Шевченко.
Нагадаємо, що запровадження у 2023 році системи електронних торгів для отримання квот на вилов риби викликало досить гостру та переважно критичну реакцію серед рибодобувних підприємств Одещини. Зокрема, у лютому ц.р., у ході робочого візиту до Ізмаїла міністра аграрної політики України Миколи Сольського, представники місцевої рибної галузі висловили масу претензій щодо електронних аукціонів. Проте, як бачимо, уряд має намір розвивати і розширювати цю систему, вважаючи її більш досконалою і менш корупційною, ніж попередня практика регулювання видобутку риби.
Андрій ПОТИЛІКО
НА ФОТО: Вилківські рибалки. Фото Ізмаїльської райдержадміністрації
