Одеський історик вважає, що цвинтар у Глибокому Татарбунарської громади не є козацьким, однак це не зменшує його історичної цінності

11:51 02/05/2025

Кілька днів тому провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України Ігор Сапожников разом з кореспондентами «Суспільне новини» відвідав кладовища у Глибокому, Білоліссі, Татарбунарах та Сараті. Під час поїздки група переважно досліджувала намогильні пам’ятки. Про це вчений розповів на своїй сторінці в Фейсбук, передає видання «Південь сьогодні».

За його словами, результати поїздки стануть матеріалом не одніє програми на відповідному каналі.

А у вказаному дописі Ігор Сапожников зупинився на темі цвинтаря у Глибокому, про яке останнім часом опубліковано багато дописів в інтернеті.

«Ситуация на ньому не настільки жахлива, як вважають деякі «лжепатріоти». Воно прибране, хрестів, які падають в лиман, нема, хоча берег, який раніше був укріплений, потроху сповзає.
Хрести козацької традиції тут практично відсутні (зберігся хрест 1879 р. Домініки Варбан, а ще один 1855 р. відсутній). Більшість з них – до двохсот – відносяться до так званого буджацького типу, датуються 1880-ми – 1910-ми рр. і належать місцевому молдавському населенню. Так саме має датуватися один хрест, на якому пізніше був вирізблений напис «1704».
Хоча у 1810-1850-х рр. тут існувала болгарська колонія Ескіполос, не виявлено жодної пам’ятки з написом болгарською. Румунські написи зафіксовані.
Історичні дані вказують на те, що на початку 1770-х років тут існував ногайський аул Біюк-Аза, а пізніше село ніколи не входило до складу навіть російського імператорського Дунайського (Новоросійського) війска.
Висновки: ні про яке козацьке кладовище в Глибокому не йдеться, на відміну від Білолісся (Ак-Мангіт), де нащадки українських козаків мешкают досі і де є типові лапчаті хрести і стели. Однак це не означає, що його не треба оберігати, як і інші цвинтарі регіону», – зазначив Ігор Сапожников.