Одещина вшановує пам’ять захисника Дмитра Лапочкіна, який під час АТО представляв Україну на міжнародних танкових змаганнях
Одеська обласна військова адміністрація спільно з Платформою пам’яті Меморіал героїв вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Одещини. Старший матрос Дмитро Лапочкін на псевдо «Лапа» віддав життя за Україну 10 листопада 2023 року. Він загинув під час бойового завдання зі знищення окупантів на лівому березі Дніпра в районі села Вірівка на Херсонщині, передає видання «Південь сьогодні».
Морпіху було 30 років. Дмитро був родом з Одеси. Закінчив Одеський ліцей будівництва та архітектури, де здобув професії маляра, штукатура, плиточника. Більшу частину життя віддав службі в армії. В 2013 році був призваний на строкову службу, потім підписав контракт із 14 ОМБр, служив у танковому батальйоні. Брав участь в АТО. В 2017 році в складі кращого танкового взводу представляв Україну на міжнародних танкових змаганнях «Strong Europe Tank Challenge». Після цього демобілізувався і до початку повномасштабного вторгнення був приватним підприємцем. Захоплювався страйкболом, риболовлею, кулінарією.
25 лютого 2022 року чоловік повернувся на службу та став на захист Батьківщини. Воював у лавах 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Був навідником гармати танка в танковому батальйоні.
За гідну службу боєць був нагороджений такими відзнаками: «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «Сталевий хрест», «Золотий хрест», «За військову доблесть», «За поранення».
«Дмитро завжди намагався бути сильним, долав труднощі, навчався, пізнавав цей світ і посміхався своєю чудовою посмішкою. Навколо нього завжди все крутилось. Він мав чудові плани і мрії на майбутнє. Незадовго до повномасштабного вторгнення одружився. Мріяв про діточок і гарну родину. Прагнув до успіхів в бізнесі. Діма був дуже гучним і побратими жартома називали його «Мікрофон». Дуже любив техніку і досконало знав танк. Залюбки допомагав побратимам в ремонті і сам доводив свою бойову машину до досконалості. Любив свою Батьківщину і хотів жити тільки в своїй країні, тому, не вагаючись ні секунди, став на її захист. Самовіддано і сміливо виконував свої обов’язки по знищенню ворога на Херсонському та Донецькому напрямках. Після важкого поранення і одужання повернувся в стрій, бо гордо носив берет морського піхотинця й інакше не міг», — розповіла його мама Ольга Вікторівна.
Поховали морпіха на Західному кладовищі рідного місті.
У нього залишились батьки, брат і дружина.
Пам’ять Дмитра вшанували на Алеї Героїв, парку Шевченка та на меморіальному стенді на вулиці Пастера в місті Одеса.
