Митники передали до музеїв Одеси та Ізмаїла культурно-історичні цінності, які намагалися вивезти із країни

Одеські митники стоять на заваді вивезенню культурних цінностей, поповнюючи музейні фонди України. Всі старожитності, виявлені при спробах їх незаконного переміщення через митний кордон, після культурознавчої експертизи і відповідних рішень суду та Експертно-фондової ради з питань безоплатної передачі вилучених або конфіскованих культурних цінностей, обернених відповідно до закону в дохід держави, яка діє при Міністерстві культури України, передаються до музейних установ.

Про це повідомили в Одеській митниці, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Нещодавно 19 культурно-історичних цінностей передано до скарбниць музеїв Одещини.

Зокрема, фонди Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я поповнили молочник, цукерниця та підстаканник зі срібла і латунний викликний дзвіночок, випущені до 1917 року, а до Одеського історико-краєзнавчого музею, крім срібної посуди та бронзового бюсту Гітлера, датованого 1936-1945 роками, передано також бойові сокири, кинджали та козацький спис, які охоплюють період від ІІ ст. до н.е. до ХVІІ століття.

Далі в Одеській митниці розповіли про найцікавіші культурні цінності, які зловмисники намагалися перевезти через кордон. Найстаршим серед археологічних знахідок є сарматський залізний цільнокований кинджал з кільцеподібним навершям (руків’ям), датований експертами ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.

Ще один кинджал має ознаки іберійського походження та фігурне лезо римського типу (І ст. до н.е. – І ст. н.е.)

Одна із трьох бойових сокир відрізняється посиленим лезом та відноситься до скандинавського типу. За висновком експертів, її віком визначено 9-11 ст.

Можна припустити, що в численних військових походах ця сокира могла «зустрітися» з також переданими двома сокирами-чеканами, різновидами бойового кавалерійського молота-топірця із вузьким недовгим лезом. Така ударно-рубаюча зброя була дуже популярна серед кочівників півдня України-Русі протягом 8-13 ст.

Наймолодша – сокира-бердиш з довгим держаком та лезом у вигляді напівмісяця, датована 17 століттям. Такі сокири призначалися здебільшого для боротьби з ворожою кіннотою.

А кулеподібний кістень, до речі, відноситься до так званої салтівсько-маяцької культури залізної доби (8-10 ст.). Свою назву вона отримала від Салтівського могильника та Маяцького городища, набувши поширення на території сучасної Харківської та Донецької областей.

Археологічні знахідки були виявлені у міжнародних поштових відправленнях, які наш співвітчизник відправляв різним адресатам за кордон, розповідають митники.

Решту переданих старожитностей було вилучено в іноземця, який у 2020 році нагався вивезти їх поромом з Чорноморська до Грузії.

Тоді у чоловіка знайшли цілу колекцію старожитностей.

До речі, старовинний скляний флакон для парфумів зі срібною помпою, нещодавно переданий до Музею історії міста Києва, теж з його зібрання.