Моряку із затонулого біля Зміїного катера сьогодні 28: рідні вірять, що він живий
«Мій коханий… Сьогодні твій День народження… Я дякую твоїм батькам за такого прекрасного чоловіка… Тобі вже 28…». Вже четверту зиму напередодні світлого свята Різдва Христова, дружина зниклого безвісти військового моряка Світлана Ляшко пише листи чоловікові, аби привітати його. Аби проговорити все те, чого вона не може йому сказати особисто. Аби вкотре зізнатися йому в найщиріших почуттях, подякувати за підтримку та любов, якою Володимир завжди огортав свою родину, та побажати скорішого повернення. Повернення до неї, до сина, до батьків, що так чекають. Про це у Фейсбук розповіли активісти ГО «Об’єднані морем», передає видання «Південь сьогодні.
Володимир Ляшко народився 24 грудня 1997 р. в Херсонській області. Вже зі шкільних років планував своє майбутнє поєднати з морем, тому рішення приєднатися у 2016 році до лав ЗСУ, а саме Військово-Морських сил України, було абсолютно виваженим та чітким.
З 2019 року Володимир навчався в Одеській національній морській академії.
Старанне навчання та служба не стали на заваді особистому життю. До початку повномасштабного вторгнення Володимир встиг створити родину. Родина чекала на поповнення.
7 травня 2022 року під час виконання бойового завдання біля острова Зміїний ДШК «Станіслав», на якому Володимир зустрів війну, потрапив під ракетний обстріл ворога. Катер, на жаль, затонув. Володимир та ще троє членів екіпажу з того моменту вважаються зниклими безвісти.
«Вже за тиждень після цієї трагічної події народився син Володимира Мирончик. Так, батьку з сином не сталося побачитися, але ми віримо, що ця омріяна зустріч ще попереду!
Сил та наснаги, терпіння та віри! Скорішого повернення!
З днем народження, наш Герой!» – написали активісти громадської організації.
Нагадаємо, що десантно-штурмовий катер «Станіслав» був уражений російською ракетою, випущеною з літака, близько 10:30 ранку 7 травня 2022 року, під час штурму острова Зміїний. Це сталося за 20 метрів від острова. Ракета влучила в машинне відділення, після чого впродовж 20 секунд катер затонув на глибині близько 20 метрів.
З неофіційних джерел родинам безвісти зниклих військових моряків відомо, що росіяни брали полонених. Однак ані про кількість, ані кого саме – їм невідомо. Офіційна інформація щодо долі захисників наразі відсутня – жодних підтверджень полону від Міжнародного Комітету Червоного Хреста немає. Зокрема невідомість пов’язана із тим, що для детального обстеження затонулих катерів ключовим є «режим тиші» на морі.
Зниклі безвісти моряки катера «Станіслав»:
Сухоруков Олександр Юрійович, 26.06.1998 р. н., старший лейтенант;
Тукмачов Сергій Іванович, 08.11.1989 р.н., капітан-лейтенант;
Ляшко Володимир Андрійович, 24.12.1997 р. н., старшина ІІ статті;
Костюк Владислав Сергійович, 09.07.2002 р. н., матрос.
Єдиний, кого виявили на затонулому катері у 2024 році – старший матрос Сітявін Андрій Сергійович 14.12.1998 р. н. 26 червня 2025 року в Одесі відбувся чин похорону та прощання з Андрієм Сітявіним. Поховано Героя у рідному місті – Миколаєві на Алеї Слави.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
