Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» цьогоріч побуває у Болграді, Києві та Софії

17:58 11/06/2025

Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» відбудеться вже вшосте — в Україні та Болгарії. Вперше в історії фестивалю відкриття буде в Києві, повідомляє видання «Південь сьогодні».

Нагадаємо, кінофестиваль «ОКО» — культурна подія, заснована в Україні у 2020 році, родом з Болградщини. Присвячений етнографічному, антропологічному та постетнографічному кіно, він досліджує традиції, побут, корені, ідентичність, історичну пам’ять і сучасні виклики різних народів. До 2025 року фестиваль відбувався в Болграді (Україна) та Софії (Болгарія). Відтепер до географії фестивалю додається й столиця України.

Цьогорічна концепція фестивалю — народні маскаради у всьому багатстві традицій і проявів. В Україні — маланкування, у Болгарії та деяких регіонах України — обряд кукерства. Саме вивчаючи й надихаючись цими традиціями, «ОКО» цього року обрало головним символом маску, а гаслом фестивалю: «Дивись крізь». Цей заклик — про спільне і глибинне в традиціях давніх обрядових перевдягань, а також — глибинні думки, які ховаються в справжньому кіно. У спільних рисах цих традицій криються мотиви єдності й давнього коріння, боротьби старого з новим, темряви зі світлом, зла з добром. У відмінних — різноманіття етнографічних особливостей і самовизначення кожного з народів.

Довідково: кукери – це болгарські учасники традиційних маскарадних обрядів, які відбуваються взимку або на початку весни. Вони одягають яскраві костюми, маски та дзвони, щоб відлякувати злих духів, прогнати темряву, розбудити землю і принести врожай. Маланкування – це українське святкування, яке відбувається в новорічну ніч. Учасники переодягаються в маски й костюми, співають, розігрують театральне дійство, бажаючи добробуту та щастя в новому році.

Візуальна концепція шостої едиції фестивалю «ОКО» базується на документальних світлинах костюмів зимової обрядовості з Болгарії, Бессарабії та різних регіонів України. Для більш експертного занурення в автентику «ОКО» цього року співпрацює з Ukraїner — суспільно-культурним мультимедійним українознавчим проєктом, який документує та популяризує українські традиції, зокрема, і обряди на свято Василя й Маланки.

Світлини кукерських обрядів надані Іваном Шішієвим, болгарським фотографом і богословом, чиї роботи публікували National Geographic, EUоbserver, Vogue US, Le Monde та інші видання. І партнерством з Іваном тепер пишається «ОКО». Окрім того, в цьогорічному оформленні «ОКО» використані роботи й Олександра Барона — українсько-болгарського фотографа, документаліста, директора з комунікацій в команді «ОКО». Нині Олександр служить в лавах Національної гвардії України.

Візуальний стиль едиції розробила Лілія Топор — артдиректорка «ОКО» і незмінна авторка всіх візуальних рішень фестивалю від самого початку його існування.

Шостий Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» підтримується Європейським Союзом за програмою Дім Європи.

Коментарі творців

Тетяна Станєва, директорка та засновниця кінофестивалю «ОКО», зазначила про бажання створити у столиці маленький острівець Бессарабії:

«Бабуся мене вчила дивитись крізь, глибше, за фасад, бачити трохи більше ніж тобі показують. Там завжди криється суть, захована істина. І вона часто не така очевидна. На шостій едиції «ОКО» ми разом шукатимемо її у фільмах, історіях, у близьких, у потойбіччі, в собі. Уперше в столиці, і це дуже хвилююче, адже ми хочемо створити маленький острівець Бессарабії, щоб занурити вас у буйство барв і культури, дати побачити, відчути й спробувати на смак наш український південь. Коли ваша увага не спішить до Бессарабії, тоді Бессарабія йде в столицю за вашою увагою! Заплануйте собі ці дати з нами і фільмами, бо ми — простір, де можна зняти всі маски, бути справжніми й відчувати себе собою. З нами легко шукати істину».

Почесний президент кінофестивалю «ОКО» Юрій Дімчогло наголосив на тому, що фестиваль продовжує існувати й удосконалюватись попри виклики війни:

«Колись ми мріяли про зустріч іноземних гостей «ОКО» в Ізмаїльському аеропорту, він мав відкритись у 2025 році, але війна зруйнувала плани, зупинила багато проєктів, проте не зламала фестиваль. Оглядаючись назад, ми розуміємо, який довгий і тернистий шлях пройшли без пауз і перепочинку, постійно в новому форматі, сформувавши широке коло друзів, партнерів та глядачів у двох країнах — України та Болгарії. Саме існування «ОКО» є рукотворним дивом і підтверджує, що все можливо — варто тільки дуже захотіти й відповісти на потребу у культурних продуктах, які змінюють культурний ландшафт. Через війну наш край географічно відділений від решти України. Тому цього вересня зустрічаємо вас спершу в столиці — в Києві, а потім на Батьківщині фестивалю на Одещині, в Болграді, а після війни, віримо, — в Ізмаїльському аеропорту, щоб в Болграді разом на фестивалі святкувати Перемогу».

Президент кінофестивалю «ОКО», голова Наглядової ради Віктор Куртєв зауважив на тому, що культура – це інвестиція у розвиток країни:

«Я дотримуюсь думки, що культура — не витрата, а інвестиція. Вона формує ментальність і код нації, вибудовує ідентичність і виховує патріотизм. І це єдина мова, яку розуміють всі народи, якою найуспішніше розмовляють і будують мости різні держави. Ось куди ми маємо вкладати всі ресурси, щоб будувати правильну стратегію розвитку країни та майбутнього. «ОКО» вже шостий рік успішно веде справжній міжкультурний діалог і звершує культурну дипломатію в Болгарії, показуючи найпотаємніші закутки планети та торкаючись найболючіших тем. Пізнаючи інші народи, ми краще розуміємо себе. Як представник етнічної спільноти бесарабських болгар щиро запрошую вас на наш український фестиваль з болгарським акцентом, щоб пізнати всю різноманітність нашої культури — і це найкраща інвестиція в себе, яку ви тільки можете зробити».