Мер болгарського міста просить громадян України прибрати з місцевої пам’ятки написи, зокрема «Вилково» та «Измаил» російською

Допис, у якому мер міста Святі Влас (Болгарія) звертається до гостей з України, журналісти видання «Південь сьогодні» побачили в групі «Життя у Святому Власі» у Фейсбук. Зазначимо, що до тексту посадовець додав кілька фото, які варто розглянути більш детально.

«Шановні громадяни України, ми відкрили для вас наше квітуче місто, коли ви потрапили у біду. І таким чином ви дякуєте нам за нашу гостинність.

Узбіччя екостежок до вершини Св. Іллі знаходяться на висоті 392 метрів над рівнем моря. І будувались вони надзвичайно важко. Закликаю вас організуватися та повернути цьому місцю первозданний  вигляд. Якщо це повторюватиметься, ми повідомимо у правоохоронні органи», – написав мер міста.

Тож що наробили наші співвітчизники у чужому місті? В кращих радянських традиціях позалишали за собою написи на кшталт «тут був Вася». Щоправда, «Васю» ми не знайшли, а от «Ваня» та «Sacha» (саме з такою помилкою) тут відмітилися. А ще на фото можна побачити купу назв міст, частина з яких розташована на Одещині. І, чомусь, російською. «Измаил», «Вилково», «Теплодар» (добре, тут не доведеш, якою мовою), «Подольск» (цікаво який саме?), «Одесса» (саме так, з двома «с»). А ще, «Мариуполь», «Запорожье», «Киев» (теж, як розумієте, російською), «Херсон» (?), «Донецк» (без коментарів). Є ще, чомусь, «Молдова». І, що ще більше обурює, написи розташовані поруч з «Москва», «Выборг». Українською ми розгледіли лише напис «Харків» та «Зупинити ЗСУ, як зупинити весну, неможливо».

Є, звичайно версія, що назви російських міст були написані тут ще до повномасштабного вторгнення. Принаймні, про це можуть свідчити вказані поруч роки. Але теж цікаво, чи дійсно їх писали росіяни. З іншого боку, проти цієї версії говорить те, що місце це туристичне, тож навряд чи дописи там можуть знаходитися непоміченими років п’ять. Проте, якщо це так, то можна припустити, що українці вирішили замалювати їх. Але, чомусь, не замалювали, а додали купу своїх. І зараз болгари, які, у більшості своїй, не відрізняють українську від російської, бачать у своєму місті  зіпсовані написами чужою мовою паркани. Як гадаєте, які в них виникають думки, коли вони розуміють, що «відзначаються» тут люди переважно з півдня Одещини, які, часто маючи болгарське походження, шукали тут притулок від війни? І яка має бути реакція на допис «Слава ЗСУ», якщо він намальований на даху альтанки, призначеної для перепочинку туристів?

Нащо взагалі щось писати на парканах? Чи на зупинках, чи на бордюрах, або деінде? Ностальгія за розписаними радянськими партами? У нормальній європейській, та й будь-якій країні, цю «тюремну» практику не розуміють. Бо інформацію там доносять «вустами у вуха», і самостверджуються, досягаючи успіхів у роботі чи творчості, а не залишаючи «мітки» на деревах та парканах. Останнє, нагадаємо, притаманне тваринам, а не «людині розумній».

«Коротше, за усіх тупих та невихованих малоліток з усього колишнього СРСР відповідають у даному випадку українці»,  – резонно зазначив один з коментаторів допису.

Та й загалом уся ця картина нагадує етюд «дружба народів», виконаний «художниками» з початкової школи на стіні напіврозваленого будинку у депресивній російській «дєрєвнє», де зараз дітям розповідають про те, як росіяни «звільняють братські народи». Але чому співавторами цього «шедевру» стають люди, які вважають себе європейцями? А самі, навпаки, несуть таким чином до Європи «велику російську культуру»? Як гадаєте? І як гадаєте, як скоро, якщо так буде продовжуватися, українців зі Святого Власа «попросять»?

Діана ГЕРГІНОВА