Лиман на Одещині, який зараз потерпає від замулення, пропонують перетворити на сучасну ферму з вирощування риби
Спілка «Риба України» подала до Уряду революційну стратегію відновлення галузі, що здатна перетворити екологічну катастрофу лиманів на економічний прорив. Про це активісти спілки розповіли на своєму сайті, передає видання «Південь сьогодні».
Автори ідеї зазначають, що в умовах повномасштабної війни Україна втратила доступ до понад 70% своїх традиційних рибопромислових дільниць. Азовське море, яке роками годувало країну бичком, камбалою та піленгасом, наразі окуповане. Чорне море заміноване. Результат відчуває кожен українець, заходячи в магазин: полиці забиті імпортним мороженим хеком чи пангасіусом, тоді як частка власної риби скоротилася до критичного мінімуму. Імпортозалежність галузі сягнула загрозливих 85%.
Але кризу тут розглядають, як точку росту. Експертна група Громадської спілки «Риба України» розробила та подала на розгляд робочої групи при Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства експериментальну державну програму «Піленгас-Відродження». Це амбітний проєкт, який пропонує перетворити Тилігульський лиман на потужний центр пасовищної аквакультури.
«Вибір об’єкта культивування не випадковий. Піленгас (Planiliza haematocheila) – це не просто смачна промислова риба. Це унікальний біологічний інструмент.
По-перше, піленгас – детритофаг. Це означає, що доросла риба харчується донним мулом (детритом) та органічними залишками. Вона не потребує дорогих кормів, ціна на які прив’язана до курсу долара. Вона росте на тому, що дає природа.
По-друге, Тилігульський лиман сьогодні потерпає від екологічного дисбалансу. Через зміни клімату та засолення він інтенсивно заростає водоростями. Відмираючи, ця рослинність гниє на дні, виділяючи сірководень і вбиваючи все живе. Піленгас здатен з’їсти цю зайву органіку, очистити воду і трансформувати екологічну проблему у високоякісний харчовий білок», – аргуметують свою позицію у спілці..
Голова спілки «Риба України» Любомир Гайдамака, який виступив ідеологом цієї програми, наголошує: час простих рішень минув. Ми не можемо чекати милості від природи, коли природне виживання малька становить менше 1%.
«Сьогодні ми не маємо права на «стратегію очікування». Поки наші військові боронять кордони, ми повинні захистити продовольчий тил. Втрата доступу до Азовського моря – це болісний удар, але це й виклик, який змушує нас діяти нестандартно.
Ми подивилися на Тилігульський лиман не як на проблему, а як на сплячий актив. Там є вода, є колосальна кормова база, але немає господаря і немає системного підходу. Наша програма – це не про «дай рибу», це про «збудуй завод і вирости її сам».
Піленгас – це ідеальний кандидат для наших умов. Він невибагливий, швидко росте і, що найважливіше, він є природним меліоратором. Зариблення піленгаса – це єдиний швидкий шлях замістити імпортну «заморозку» на свіжу, якісну українську рибу. Це питання національної продовольчої безпеки, і спілка «Риба України» готова брати на себе відповідальність за впровадження цієї моделі», – заявив Любомир Гайдамака під час презентації проєкту.
Ініціатори програми «Піленгас-Відродження» пропонують створення Індустріального парку аквакультури на засадах державно-приватного партнерства.
У спілці зазначають, що фінансова модель проєкту – це сучасний Blended Finance (змішане фінансування):
- Міжнародні донори (40%): Спілка пропонує залучити кошти FAO та програми Ukraine Facility. Аргумент для Заходу залізний: цей проєкт відповідає принципам Green Deal. Відновлення популяції піленгаса очищує воду та відновлює екосистему. Гранти підуть на закупівлю високотехнологічного обладнання для інкубаційних цехів.
- Держава (30%): Вкладає в інфраструктуру – дороги, електрику та розчищення каналу «Лиман-Море». Це активи, які назавжди залишаться у власності громади.
- Приватний інвестор (30%): Будує цехи, платить зарплати та займається бізнесом.
Ключова новація програми – механізм Off-take contract. Держава гарантує інвестору викуп 50% вирощеної молоді протягом перших 5 років для зариблення інших водойм. Це знімає головний ризик бізнесу – касовий розрив у перші роки, поки риба ще росте в лимані.
Програма розрахована на десятиліття. Документ вже знаходиться на розгляді в профільних комітетах у міністерстві.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
