Коли та за яких обставин болгари вперше оселилися на півдні Одещини
Відомо, що Бессарабія славиться своєю багатонаціональністю, зокрема на території півдня Одеської області є багато представників болгарської національності. Про те, як з нині турецького села Давлетли-Агач болгари переселялися на територію сучасної України, розповіла соціологиня та авторка книги «Застиглі вогнища болгарського» з Болгарії Геновева Міхова для випуску програми «Голос болгар» на каналі «Суспільне Одеса», повідомляє інформаційна агенція «Юг.Today».
Геновева Міхова розповіла, що походить з роду тракійських болгар, та дізналася про свій зв’язок з бессарабськими болгарами, коли розпочала цікавитися родовою історією та батьківщиною своїх предків:
«Я й гадки не мала, що половина мешканців болгарського села Давлетли-Агач Лозенградського району переселилися до Бессарабії 1830-го року. Рухаючись слідами свого роду і досліджуючи прізвища тих, хто залишився, і тих, котрі переселились до Бессарабії, я дійшла до сучасних нащадків тих людей і встановила з ними зв’язок. Бессарабські болгари, котрих уперше зустріла у 1967 році, відвідуючи село Зоря, стали мені особливо близькими».
Соціологиня поділилася, що під час роботи у Болгарській академії наук в інституті демографії, вона досліджувала міграцію болгар та драму тракійських болгар, що також пов’язано з її родовим корінням.
За словами Геновеви, Давлетли-Агач було великим селом у Тракії, населення якого складали болгари. У селі мешкало від 180 до 200 сімей, 104 з них переселилися до Бессарабії. Під час звільнення Болгарії у селі залишилося 94 родини, а після розгрому Ілінденсько-Преображенського повстання залишилося лише п’ять-шість болгарських сімей. Згодом село заселили мусульмани.
Науковиця зазначає, що люди у селі були працьовитими та гостинними, а завдяки чудовим умовам у Тракії, там вирощували багато пшениці та винограду.
Геновева пояснила, коли вперше та чому болгари переселялися на територію Бессарабії:
«До Бессарабії люди переселилися задовго до визволення Болгарії та переселення мешканців села на її вільні землі. Під час російсько-турецької війни 1828-1829-го років, поневолені турками болгари готували повстання. Але після укладення російсько-турецького договору усвідомлення того, що росіяни поступаються знову цією визволеною землею Османській імперії, болгари збирають свої пожитки і вирушають за російськими військами. Їх попередили, що землі, на які вони йдуть, не є облагородженими. На них очікують великі труднощі. Втім, найімовірніше, що уявлення про ці труднощі були надто великими порівняно з умовами рабства, у якому перебували (…). Дев’яносто чотири сім’ї залишають село Давлетли-Агач тоді, коли Болгарія стає вільною».
Наступна міграційна хвиля, зі слів соціологині, відбулася після згасання Ілінденсько-Преображенського повстання. Тоді 135 тисяч болгарських біженців примусово переслідувані турецькими башибузуками та регулярною армією, були змушені виїжджати за межі Османської імперії. Відомо, що 30% з них насильно завершують свій життєвий шлях.
Подальшу міграційну хвилю Геновева згадує як «розорення тракійських болгар». Назву цьому періоду, за згадкою науковиці, дав болгарський етнограф та історик Любомир Милетич. Тоді відбулося повне етнічне очищення від болгар усієї європейської частини Османської імперії та заселення її мусульманським населенням.
Тож, на сьогоднішній день село Давлетли-Агач міститься на території сучасної Туреччини.
Вперше Геновева Міхова відвідала це село під час збору інформації для книжки:
«Тоді я була вражена кількома зруйнованими будинками, які збереглися. Порожні будинки із забитими дошками вікнами були німими свідченнями того, що сталося. І потрібно було за цими зруйнованими будинками, розбитими вікнами та обвислими дахами розглянути колишнє життя, яке болгари проживали у цьому районі зі своєю працьовитістю, любов’ю зберігати сімейний затишок та продовжувати болгарський рід».
Один із цих будинків прикрашає обкладинку книги соціологині, вона хоче нагадати кожному, чиї предки походять із цього села, про життя, яке колись вирувало там.
Жінка з посмішкою згадує бессарабських болгар та передає їм свої щирі слова, сповнені любов’ю та повагою до спільної історії та роду:
«Люблю вас! Глибоко ціную традиції, які ви змогли зберегти та своє етнічне болгарське коріння! Це завжди буде нас зв’язувати».
Підготувала Амелія МИЙНОВА
