Хочу повернутися з Перемогою – моряк з Одеси з позивним «Мауглі»
Морський прикордонник з Одеси Аркадій з позивним «Мауглі» народився в Таджикистані. В той час, в сусідньому Афганістані тривала запекла війна, де воював його батько. Ще змалку хлопець відчув на собі, що таке постійний свист куль та мінометний вогонь. Про те, як склалося життя їхнього побратима, та де він зараз розповіли у Морській охороні Держприкордонслужби України.
Дитинство Аркадій провів в Одесі. Як і мріяв, вступив до Одеського національного морського університету. Але життя внесло свої корективи. Родина наполягла, аби хлопець отримав паралельно і будівельну освіту. Та все ж він здійснив свою мрію й опанував морську справу, отримавши дипломи «матроса» та «моториста».
Після закінчення навчання, низка обставин особистого характеру змусила Аркадія поїхати за кордон. У 2014 році він опинився у Владивостоці. Шахраї залишили його без документів і хлопець фактично потрапив в рабство на російське риболовецьке судно на цілий рік. Це був без перебільшення нестерпний рік проросійського утиску.
У 28 років Аркадію все ж вдалося вирватися з трудового полону та повернутися до рідної Одеси. Здобувши в Одеському національному морському університеті спеціальність «механіка», він влаштовався на роботу у престижну суднобудівну корпорацію Європи. Але все змінило повномасштабне вторгнення 24 лютого. Чітко розуміючи обставини, що склалися на Батьківщині, «Мауглі» завершив всі справи за кордоном та повернувся додому.
«Російське звірство зламало моє життя, життя моїх рідних, потрощило мою Україну. Моє серце переповнювали злість, гнів та образа. Мав єдине бажання – лишити все, і летіти якнайшвидше додому. Бути поруч, захищати. Якщо загинути, то там – в Україні!», – розповідає морський прикордонник «Мауглі».
Під час мобілізації, Аркадій одягнув морський прикордонний однострій і поповнив лави Морської охорони. Сьогодні в Навчальному центрі Морської охорони він успішно опановує морський фах, пройшовши до цього зборову підготовку мобілізованого персоналу.
«Сьогодні я там, де дійсно потрібен. Скажу відверто – страхів не відчуваю, лише біль за рідну Україну. Я хочу виконувати бойові завдання. Хочу повернутися з перемогою, та гідно дивитися в очі своїм майбутнім дітям. Це сенс мого життя», – каже прикордонник.
