Епізоди бойової роботи Сил спеціальних операцій у найкритичніші дні лютого–березня 2022 року

18:28 24/02/2026

24 лютого 2022 року для більшості українців почалося зі звуків вибухів і чіткого усвідомлення: почалася велика війна. Для підрозділів Сил спеціальних операцій це стало точкою входу в режим щоденної бойової роботи. Сьогодні, у річницю повномасштабного вторгнення, ми згадуємо ті перші дні й тижні крізь призму дій ССО, які працювали передусім там, де ситуація вимагала швидких і точних рішень – на підступах до Києва, на півдні, у районах критичної інфраструктури та в містах, які опинилися під прямим тиском російських військ.

Аеропорт «Антонов»: перший удар по зубах

24 лютого. Уже з самого ранку аеропорт «Антонов» у Гостомелі на Київщині перетворився на одну з найгарячіших точок на карті боїв. Російський задум читався доволі чітко: швидко захопити летовище, створити повітряний міст і перекинути під столицю основні сили. Саме тому українські підрозділи, серед яких була група 8-го окремого полку ССО на чолі з «Томасом», отримали завдання не дати ворожому десанту закріпитися.

«По суті, нам наказали не дати літакам сісти. А якщо їм таки це вдасться, прийняти бій і максимально подавити противника, вигравши час для інших підрозділів, які мали підійти до аеропорту», – розповідає один із спецпризначенців.

Разом із ССО на напрямку працювали підрозділи Національної гвардії, які зайняли оборону безпосередньо на злітній смузі, та спецпідрозділи ГУР.

Події пішли за не зовсім очікуваним сценарієм. Замість важкого транспортника в небі з’явилися російські вертольоти. «За інформацією мав бути Іл-76, але прилетіло дуже багато гелікоптерів із російськими групами на борту. До такого ми не були повністю готові, але все одно відпрацювали по максимуму», – згадує один і бійців.

Спецпризначенці діяли короткими маневрами – відійшли, перегрупувалися, знову відкрили вогонь. Загалом українським силам на цій ділянці вдалося збити з ПЗРК три гвинтокрили – два Ка-52 і один Мі-8. Таким чином, наші хлопці змусили російську авіацію змінювати тактику і застосовувати теплові пастки.

Ключове рішення того дня ухвалили підрозділи Нацгвардії: розуміючи, що після вертольотів може сідати літак, вони мінометним вогнем пошкодили злітну смугу. Це фактично зірвало можливість швидкого повітряного підсилення російського десанту. Головне завдання – зірвати швидке захоплення аеропорту – було виконано.

Гостомель: «шахова дошка» і пастка від ССО

На початку березня бої за Гостомель перейшли в іншу фазу – менш хаотичну, але не менш напружену. Район перетворився на складну «шахову дошку» з розрізнених позицій, мобільних груп і колон техніки, що намагалися прорватися до Києва.

3 березня. Підрозділи 3-го окремого полку ССО спільно з іншими силами оборони провели результативну засідку в самому Гостомелі. Нашим бійцям вдалося зупинити і розбити колону російської бронетехніки, зокрема бойові машини десанту.

Удар був точковим і швидким – у стилі ССО. Спочатку вивели з ладу головну машину, потім замикальну, після чого колона фактично опинилася в пастці. Далі за схемою: почали працювати мобільні групи і вогневі засоби.

У результаті було ліквідовано щонайменше півсотні російських військових, переважно зі складу 31-ї десантно-штурмової бригади рф. Українські спецпризначенці також захопили трофейну техніку, засоби зв’язку і документи – важливу розвідінформацію для подальших дій.

Учасники тих подій згадують: російські підрозділи не очікували такого рівня організованого спротиву малих мобільних груп. «Вони планували швидко висадитися, закріпитися і рухатися далі. А отримали постійний тиск і втрати», – говорить один із спецпризначенців 3-го полку.

Макарівський вузол та полювання «Медоїда»

У перші дні повномасштабної війни формувався й Макарівський вузол оборони, що мав стримувати просування російських колон на захід від столиці.

2 березня. Підрозділи 3-го полку ССО у зв’язці із частинами 14-ї механізованої та 95-ї десантно-штурмової бригад прорвали ворожу блокаду та закріпилися в Макарові. Після цього вони почали системно бити по колонах противника. Працювали із засідок, використовуючи вузькі дороги й ліси. Ворожа бронетехніка та бензовози часто рухалися щільно і самовпевнено, нерідко без належної піхотної розвідки попереду, і це ставало їхньою вразливістю.

У підсумку саме гнучкість дій українських спецпризначенців дозволили не лише зірвати початковий задум російського командування під Гостомелем, а й стабілізувати західний сектор оборони Києва в районі Макарова – з дуже відчутним стратегічним результом.

Ефективно працювала й створена в перший день вторгнення тактична група ударних безпілотних комплексів ССО «Медоїд». Назву взяли від невеликої, але впертої тварини, яка в природі атакує значно більших суперників. Уже за кілька днів група діяла під Києвом – в Ірпені, Бучі, Гостомелі, Мостищі, тобто на тій самій першій лінії оборони столиці.

Командир групи Михайло пізніше згадував, що їхня робота тоді зводилася до простого принципу: закривати найгарячіші ділянки там, де виникала загроза. Переломним моментом він називав епізод із підривом дамби в районі Козаровичів, після чого вода розлилася в заплаві Ірпеня і суттєво ускладнила просування російських військ.

У підсумку наприкінці березня російські війська змушені були відступити з усієї області…

Ефект несподіванки в миколаївському аеропорту

Поки на Київщині стримували наступ на столицю, на півдні країни вирішувалося інше критичне завдання – не допустити закріплення противника на підступах до Миколаєва.

На початку березня підрозділи ССО діяли в районі Миколаївського аеропорту разом із поліцією та бійцями територіальної оборони.

7 березня.Група 73-го морського центру під командуванням офіцера на псевдо «Кіт» отримала завдання вибити противника з будівлі терміналу та вежі керування польотами. Росіяни вже встигли завести туди техніку. Спецпризначенці використали ефект несподіванки: вони заїхали на територію на звичайних цивільних авто, швидко зачистили термінал і, піднявшись на вежу, коригували вогонь артилерії по ворогу, що наступав з боку Кульбакиного.

Операція тривала менш за добу, і, на щастя, наша група обійшлася без втрат. Не менш важливішим був і стратегічний ефект – противник не зміг використати аеропорт як опорну точку для подальшого тиску на місто.

У ті ж тижні тактична група 3-го полку у взаємодії з 80-ю десантно-штурмовою бригадою не дозволила окупантам здійснити обхід обласного центру з півночі через Вознесенськ, щоб вийти до Південноукраїнської АЕС. Спецпризначенці виконували роль «мисливців за колонами» та наводили артилерію на понтонні переправи, які ворог намагався навести через річку Мертвовод – притоку Південного Бугу. Це заблокувало шлях до електростанції й змусило ворога відступити.

Знищено кілька ворожих штабів під Ізюмом

На сході країни ситуація розгорталася не менш динамічно. Серед оборонців Ізюма на початку березня були й групи 3-го полку ССО, які працювали в умовах майже повного оточення міста: мінували мости через Сіверський Донець, влаштовували засідки на передові загони росіян та забезпечували зв’язок. Саме завдяки розвідці ССО під Ізюмом було виявлено та знищено кілька штабів 2-ї загальновійськової армії рф.

Таким чином, у лютому–березні 2022 року підрозділи Сил спеціальних операцій діяли як важливий інструмент у загальній системі оборони, працюючи поруч із десантниками, механізованими бригадами, поліцією, територіальною обороною і місцевими групами спротиву. Без гучних повідомлень у новинах, але саме там, де потрібно було швидко змінити ситуацію на конкретній ділянці. У цій фразі, мабуть, і є найточніше пояснення ролі ССО і в перші тижні вторгнення, і на подальших етапах боротьби Сил оборони з агресором.