Мріяв побачити контрнаступ: дружина полеглого прикордонника з Ізмаїльщини просить президента присвоїти йому Героя України посмертно
Вчора, 8 травня, мешканка села Мирне Вилківської громади Ізмаїльського району Ірина Коваль звернулася до президента Володимира Зеленського з проханням присвоїти її чоловікові, солдату Дмитру Масленнікову звання Героя України посмертно. Воїн, якому виповнився лише тридцять один рік, 11 квітня поточного року загинув поблизу міста Бахмут Донецької області, виконуючи чергове бойове завдання.
Відповідна петиція зареєстрована на офіційному сайті президента України, яку вже підтримало 718 чоловік (станом на 11.00), передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Майбутній захисник України народився 2 жовтня 1991 року в селі Мирне колишнього Кілійського району. Після закінчення навчання в сільський школі перед Дмитром постав вибір, куди піти далі, аби отримати професію. Доля завела хлопця до Суворовського професійного аграрного ліцею, де через два роки він отримав диплом електрогазозварника. Одразу ж після завершення навчання Дмитро протягом двох років проходив строкову службу в армії.
З 2004 року та майже до початку повномасштабного вторгнення рф на території України Дмитро працював різноробочим у місцевому сільськогосподарському кооперативі «Дружба». Проте, як зазначає пані Ірина, в Дмитра була перерва в трудовій діяльності. Коли в 2015 році почалася війна на Донбасі, він не вагаючись підписав контракт та став на захист України, тому що любив її та прагнув жити у вільній та незалежній державі. На початку 2017 року військовий вже повернувся у статусі учасника АТО (ООС) до рідного села.
Позитивний, спокійний, працьовитий чоловік мав добре серце та золоті руки. Хоча він не працював за фахом, але люди зверталися до нього, коли в їх домівках необхідно було провести зварювальні роботи.
24 лютого 2022 року Дмитро зустрів в Одесі в складі бригад, які займалися ремонтом доріг. Дружина бійця згадує, що в перші дні війни в чоловіка не було можливості виїхати з Одеси – з міста просто не випускали. Аби не відсиджуватися у куточку, Дмитро приєднався до військових та допомагав їм облаштовувати блокпости.
З початку березня 2022 року Дмитро потрапив до лав Ізмаїльського прикордонного загону. Військовий проходив службу на території Вилківської громади, в декількох десятках кілометрів від легендарного острова Зміїний.
Перебуваючи в окопах на сході України, він мріяв визволити її від російських окупантів, жити у вільній та незалежній державі. Побратими називали Дмитра з повагою “Доміно”.
Він мав родину, плекав надію, що розповідатиме дітям про те, як здобувається перемога. Дуже чекав, коли Україна розпочне контрнаступ, щоб повернути країні свої землі.
У Бахмуті разом із побратимами-прикордонниками він утримував позиції і відбивав атаки рашистів. На жаль, 11 квітня Дмитро загинув від вибухової травми.
“Зважаючи на все вищевикладене, просимо Вас, пане Президенте, присвоїти солдату Прикордонної служби України Масленнікову Дмитру В’ячеславовичу звання Героя України, посмертно”, – зазначає Ірина у петиції.
Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ
