Чим була особлива Усатівська культура, яка існувала на Одещині у IV —III тисячоліттях до нашої ери
Усатівська культура, відкрита на Одещині, — це унікальна сторінка давньої історії України. Вона отримала назву від села Усатове поблизу Одеси, де в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. археологи знайшли багатий комплекс поховань і поселень. Подальші розкопки підтвердили: це самостійна археологічна культура, споріднена з трипільською традицією, але водночас відмінна від неї. Про особливості цієї культури розповіли фахівці Українського інституту національної пам’яті у дописі «УІНП – Одеса», передає видання «Південь сьогодні».
Датується Усатівська культура кінцем IV — початком III тисячоліття до н. е., і вважається своєрідним «перехідним мостом» між осілими хліборобами-землеробами Трипілля та новими кочовими й скотарськими народами степів.
Особливості Усатівської культури
Усатівці жили у великих укріплених поселеннях з глиняними хатами. Археологи виявили залишки складної забудови, що свідчить про розвинену організацію громади.
Найвідомішими пам’ятками є кургани та ґрунтові могильники з багатим інвентарем: кам’яні булави, мідні прикраси, кераміка, зброя. Це вказує на соціальну стратифікацію — вже тоді існували еліти та воїни.
Кераміка усатівців мала орнаменти, близькі до трипільських, але відрізнялася простотою та функціональністю. У зброї й прикрасах відчутні впливи степових культур.
Вони займалися землеробством, скотарством і ремеслами, але також контролювали важливі торгові шляхи між Балканами, Причорномор’ям і степом.
Одеське узбережжя у часи Усатівської культури було частиною величезного комунікаційного простору. Було виявлено сліди контактів із Балканами та Егейським світом. Усатівська культура поєднала землеробські традиції Трипілля з воєнною організацією степових племен. Вона стала однією з ланок у ланцюгу розвитку індоєвропейських культур.
Унікальність для історії Одещини
Саме на території сучасної Одеської області виник культурний осередок, який не поступався за рівнем розвитку іншим центрам давнього світу. Це цивілізація прикордоння між степом і хліборобською зоною, між Сходом і Заходом, між Трипільською спадщиною та кочовими новаціями.
«Усатівська культура показує, що Причорномор’я було не «задвірками історії», а важливим місцем зустрічі народів і традицій. Чому це важливо сьогодні? Бо ми звикли бачити Одещину як «молоду землю» з історією кількох століть. Насправді ж тут жили розвинені спільноти ще за 5 тисяч років до нашої ери. Бо Усатівська культура — доказ, що українські землі завжди були частиною глобальної історії, а не окраїною імперій. Бо це шанс для сучасних одеситів відчути себе спадкоємцями давньої цивілізації, а не просто «новоросів». Усатівська культура — це нагадування: Одеса й Причорномор’я мають глибокі корені, що сягають тисячоліть. Тут виникала унікальна цивілізація, яка поєднала світ трипільських землеробів і степових воїнів. Це наше справжнє історичне надбання — те, що варто знати, берегти й пишатися», — наголосили в УІНП.
