Чи можливе регулювання чисельності бакланів на Нижньому Дністрі та як із цим справи в Європі
Останніми роками тема великого баклана у Нижньодністровському національному природному парку викликає багато емоцій, дискусій і навіть гострих заяв. У соціальних мережах можна побачити гучні формулювання — «катастрофа», «знищує всю рибу», «мільйони птахів». Про це у Фейсбук пише еколог Сергій Курочкін, передає видання «Південь сьогодні».
Тут варто зауважити, що усі ці гучні заяви виходять з уст колишнього голови Білгород-Дністровської районної ради Григорія Мельниченка, який бачить у пернатих своїх конкурентів у рибному бізнесі.
Сергій Курочкін у своїй публікації пробує відділити емоції від фактів.
Отже далі текст автора з невеликими скороченнями.
«Великий баклан – аборигенний вид європейської фауни. Ще у ХХ столітті його чисельність у багатьох регіонах була низькою через переслідування людиною та хімічне забруднення довкілля (ДДТ, ПХБ).
Після заборони токсичних речовин і посилення природоохоронного законодавства популяція виду в Європі відновилася. За офіційними оцінками країн ЄС, у 2013–2018 роках у Європейському Союзі налічувалося близько 250 тисяч гніздових пар і понад пів мільйона зимуючих особин.
Те, що колись вважалося успіхом охорони природи, сьогодні в окремих регіонах перетворилося на виклик для рибного господарства.
У межах Нижньодністровського національного природного парку сформувалася велика колонія – понад 2500 гніздових пар, розташована вздовж ерика та в районі озера Вільхи. 14 квітня 2026 року тут побувала наукова група парку з метою проведення моніторингу.
Колонія великого баклана – це природне явище для дельтових екосистем. Баклани гніздяться колоніально, концентруються в місцях із зручною кормовою базою та безпечними умовами.
Водночас:їхня чисельність викликає занепокоєння у представників рибної галузі; виникають питання про вплив на рибні ресурси; з’являються емоційні заклики до «регулювання».
Нижньодністровський національний природний парк – це об’єкт природно-заповідного фонду України. На території ПЗФ: заборонені регуляторні заходи щодо чисельності диких птахів, якщо вони не передбачені спеціальними законодавчими рішеннями; основним завданням є охорона, збереження та моніторинг природних процесів.
Тому на території Парку можливі лише: облік чисельності, фенологічні спостереження, науковий аналіз, екологічний моніторинг.
Регулювання чисельності на території НПП чинним законодавством не передбачене.
Часто можна почути: «У Європі їх відстрілюють скрізь». Це не зовсім так.
У країнах Європейського Союзу великий баклан перебуває під охороною Директиви ЄС про птахів (2009/147/EC). Він не є мисливським видом.
Регуляція можлива лише через так звані дерогації (винятки) за статтею 9 Директиви — і тільки за наявності: доведеного серйозного економічного збитку, відсутності іншого задовільного рішення, чітко визначених територій, обмежених квот, обов’язкової звітності.
І принципово важливо: на територіях природоохоронних об’єктів регуляторні заходи не проводяться.
Управління конфліктом здійснюється: на території рибоводних господарств, у ставковій аквакультурі,у місцях з доведеним економічним збитком.
Тобто Європа не «бореться з видом», а захищає конкретний господарський об’єкт, не втручаючись у природні процеси в заповідних територіях.
Чи справді баклан «з’їдає всю рибу»?
Наукові дані свідчать: середнє добове споживання – приблизно 400–700 г риби, а не 3 кг; вплив на рибні запаси неоднаковий і залежить від типу водойми; найбільш чутливі – невеликі річки, ставкові господарства та штучно зариблені водойми.
На масштабі великих басейнів вплив баклана – лише один із багатьох факторів (разом із якістю води, гідрологічним режимом, переловом, кліматичними змінами).
На території Нижньодністровського НПП регулювання чисельності баклана неможливе. Парк здійснює лише науковий моніторинг. Європейський досвід показує: регулювання можливе лише на господарських об’єктах, а не в природоохоронних зонах.
Для Одеської області необхідні законодавчі та управлінські рішення на регіональному рівні. Ми відкриті до конструктивного діалогу з рибною галуззю, науковцями та громадськістю.
Питання баклана — це не протистояння «природа проти людини».Це завдання знайти баланс між збереженням біорізноманіття та економічними інтересами регіону».
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
