Чому Вилкове залишилося без сміттєзвалища
Десь з початку червня жителі Вилкового скаржаться на те, що у місті своєчасно не прибирається сміття. В умовах літньої спеки це створює не тільки додаткові незручності, а й цілком реальні перспективи спалаху небезпечних захворювань. Як вже повідомляло видання «Південь сьогодні», проблема пов’язана з тим, що побутові відходи просто немає куди вивозити.
За повідомленням місцевої влади, сміттєзвалище, куди роками вивозилося усе сміття з міста, закрите рішенням суду. Відповідне оголошення висить на шлагбаумі, який встановлений на в’їзді на територію, куди тепер сміттєвозам зась. Щоправда, в оголошенні не вказано номер рішення. Хоча це було б не зайвим зробити, аби люди могли б хоча б причину закриття дізнатися.
Самостійно знайти це рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень нам не вдалося. Штучний інтелект зазначив, що повний текст судового рішення щодо заборони експлуатації сміттєзвалища у Вилковому закритий для прямої публікації на сторонніх ресурсах з міркувань захисту персональних даних та обмежень воєнного стану, та порадив обрати у фільтрах «Одеський окружний адміністративний суд». Проте єдиний більш-менш релевантний документ, який видав пошук, опублікований ще у березні 2021 року. У тексті рішення дійсно йдеться про вимогу закриття сміттєзвалища «розташованого в північно-західній частині міста Вилкове на земельній ділянці площею 2 га. для розміщення твердих побутових відходів». Позивачем у справі виступає Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу. Але чи йдеться про ту саму ділянку чи якусь іншу, незрозуміло, адже координати сміттєзвалища не надані, а його площа не співпадає з площею об’єкту, про який йдеться. Але зауважимо, що в тексті рішення вказана наступна фраза: «КП «Вилківський міськводоканал» здійснює користування земельною ділянкою під сміттєзвалищем, в той же час документи на право користування даною ділянкою не надано».
Тож повернемося до справ сьогодення. Як повідомила нам 22 червня одна з депутаток Вилківської міської ради, сміття з Вилкового почали тимчасово вивозити на сміттєзвалище у Приморському. А от на інші наші питання наша співрозмовниця відповісти не змогла.
З публікацій, зокрема й офіційних, стає зрозумілим, що горезвісне сміттєзвалище розташовано на території Дунайського біосферного заповідника. Тож ми звернулися до керівника установи Олександра Волошкевича.
«Це сміттєзвалище розташоване на території лісництва. У нас є дві категорії територій. Перша – це землі, які знаходяться у нашому постійному користуванні. Це Стенцівсько-Жебріянівські плавні і всі приморські острови. У нас на них є державний акт і кадастрові номери. Друга – це землі лісництва», – пояснив Олександр Миколайович.
Керівник установи розповів нам, що Дунайський біосферний заповідник було створено у 1998 році. До його складу увійшли 11 575 га земель Ізмаїльського державного лісогосподарського підприємства, яке наразі має назву Ізмаїльське лісництво філії «Південний лісовий офіс». Ці землі включено до заповідника без вилучення у землекористувача. Так само, без вилучення у користувачів, до території заповідника тодішнє Мінприроди включило кілька об’єктів, такі як порт Усть-Дунайськ, піщаний кар’єр, більше трьох сотень садів та городів, а також вказаний полігон для зберігання твердих побутових відходів.
І от тут виявилося найцікавіше. Сміття на ділянку площею 3,8 гектари, яка розташована у кварталі №13 Вилківського лісництва, з Вилкового вивозиться вже п’ятдесят років. До 2004 року полігон називали «площа, забруднена побутовими відходами». З 2014 по 2023 – «сміттєзвалище». Наразі він має назву «інші нелісопридатні землі».
Так от, назву ділянка має. А правоустановчі документи – ні. Хоча їхня розробка та створення напряму передбачалися розпорядженням Одеської облдержадміністрації ще у 2012 році. Але, як бачимо, не судилося.
«Проблема не в тому, що це землі лісництва. А в тому, що ніяких документів на ці 3,8 гектара немає. А туди скидають сміття. За тринадцять років ніхто нічого не зробив. Тож фактично це виглядає як самозахват», – додав Олександр Миколайович.
Тож чому звалище закрите, нам, можна сказати, з’ясувати вдалося. А ось хто за це відповість? Чи справедливо, що зараз всі гріхі сипляться на виконуючу обов’язки міського голови? Точно ні. Але чи можна висунути звинувачення людям, що були при посадах тринадцять років тому, чи десять, чи рік тому? Навряд чи.
Страждають у цій ситуації, власне, як завжди, жителі міста. Бо домівки – не посади. Їх просто так не кинеш. А між цими домівками через недолуге керування колись зараз щури бігають.
Діана ГЕРГІНОВА
