Історія порятунку: до Нижньодністровського нацпарку після реабілітації випустили трьох кам’яних куниць
15 серпня на екологічній стежці «Шепіт заплав» Нижньодністровського національного природного парку у дику природу повернулися три молоді кам’яні куниці — дві самички та самець. Про історію порятунку тваринок розповіли у соцмережах нацпарку, передає видання «Південь сьогодні».
Протягом квітня–червня молоді куниці потрапили до Вікторії Мойсеєвої та команди Центру реабілітації та допомоги куницевим в Україні. До середини серпня вони проходили лікування, відновлення та підготовку до життя на волі.
Реабілітувати дикого хижака — це значно більше, ніж вилікувати й нагодувати його. Необхідно зберегти найважливіше — природну поведінку. Тварина має уникати людини, самостійно знаходити корм, користуватися сховищами, добре орієнтуватися у просторі та правильно реагувати на небезпеку.
Як зауважують співробітники нацпарку, парадокс професійної реабілітації полягає в тому, що людина докладає величезних зусиль саме для того, щоб урятована тварина більше не потребувала її допомоги.
Кам’яна куниця, або куна кам’яна (Martes foina), — один із найкмітливіших і найпристосованіших дрібних хижаків нашої фауни. Її легко впізнати за білою плямою на горлі та грудях, яка часто роздвоюється і простягається до передніх лап. Саме тому цю тварину іноді називають білодушкою.
Попри назву, кам’яна куниця живе не лише серед каміння. Вона заселяє степові схили, балки, узлісся, чагарники, лісосмуги та мозаїчні сільські ландшафти. Для неї важливі сухі підвищені ділянки, густі зарості та надійні укриття. Саме такі різноманітні оселища поєднує «Шепіт заплав»: тут поруч розташовані луки, степові схили, чагарники, фрагменти деревної рослинності та водно-болотні угіддя.
Кам’яна куниця веде переважно нічний спосіб життя. Вона чудово лазить, легко проникає у вузькі щілини й може долати значні відстані у пошуках корму. Її раціон дуже різноманітний: мишоподібні гризуни, комахи, інші безхребетні, плоди та ягоди. Поїдаючи плоди й переносячи насіння, куниця не лише регулює чисельність дрібних тварин, а й допомагає розселенню рослин.
Є у цього виду й дивовижна біологічна особливість: після літнього парування розвиток зародка на кілька місяців призупиняється. Завдяки відстроченій імплантації малята народжуються навесні — у найсприятливіший для їхнього виживання час.
Попереду — перші ночі на волі. Молоді куниці ще можуть певний час триматися неподалік одна від одної, однак дорослі тварини ведуть переважно одиночний спосіб життя. Згодом кожна з них знайде власні сховища та сформує індивідуальну ділянку.
Перші ночі стануть часом знайомства з новими запахами, пошуку безпечних укриттів і природного корму. Якщо тварини швидко відійдуть від місця випуску, це буде цілком нормальною поведінкою молодих хижаків, які досліджують майбутню територію.
«Щиро дякуємо Вікторії Мойсеєвій та команді Центру реабілітації та допомоги куницевим в Україні за лікування, турботу, терпіння і професійну підготовку тварин до повернення на волю. Найкращим свідченням успішної реабілітації буде те, що ці троє більше не шукатимуть допомоги людини. Вони зникнуть у вечірніх заростях, залишаючи після себе лише ледь помітні сліди на землі. Такі події нагадують: охорона природи — це не лише заповідні території, закони та наукові дослідження. Це ще й конкретні долі живих істот, яким завдяки людській небайдужості повернули право бути дикими. Щасливої дороги, молоді господарі нічних стежок! Нехай «Шепіт заплав» стане для вас справжнім домом — диким, безпечним і вільним», — пишуть у Нижньодністровському національному природному парку.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – з соцмереж Нижньодністровського національного природного парку
