Дунайка нібито є, але її немає: з попитом у Вилковому така ж історія
Дунайський оселедець лише другий день, як пішов. Таку неочікувану заяву у розмові з журналістами видання «Південь сьогодні» зробив 16 квітня директор Дунайського біосферного заповідника Олександр Волошкевич. Чому неочікувану? Бо, гортаючи стрічки в соціальних мережах, складається враження, що тієї дунайки на ринках Одещини «валом». Ціна, правда, для багатьох завелика. Але що поробиш – що зараз дешеве?
Але повернімося від роздумів до фактів. За словами Олександра Миколайовича, минулого року у березні було виловлено 24 тонни цього місцевого делікатесу. А цьогоріч – лише шість.
Наш співрозмовник пояснює таке зниження вилову низькими температурами води та несприятливими вітрами. Є і ще одне припущення, але воно вимагає перевірки. У води Дунаю на цій ділянці могли потрапити сторонні речовини, наявність яких рибі не сподобалася. Принаймні, під час падіння рівня води виявилося, що стовбури всіх дерев вздовж берега побіліли. Але ще раз зауважимо, що це лише припущення.
Докладніше розповісти про ситуацію ми попросили голову Дунайської риболовецької асоціації Ларису Щьолокову.
– Ларисо, як у вас справи? Кажуть, що оселедець масово тільки цими днями пішов?
– Ні. Він масово в цьому році мабуть і не піде. Якщо чесно, ми тут сидимо і плачемо. Воно тут щось було перед Великоднем пару днів… І якось неочікувано тоді завалили «прийомку», і ціна одразу різко впала. До ста п’ятдесяти гривень. Тоді два підприємства працювали на Пасху, риби накопичилося, а реалізувати її не було куди. А зараз ми усі сидимо і думаємо, що робити. Бо і ціна впала, і оселедця немає. Ось я беру свої звіти і порівнюю. Минулоріч у мене було до пів тонни риби на день. Зараз – 170-180. До трьохсот жодного разу не дійшли. У жодного з дев’яти човнів. В інших там траплялося трошки більше. Оселедець нібито йде, але йде вночі. І зранку Кілія та Ізмаїл ловлять. А ми – ні. І що робити, ми не знаємо.
Тут у нас ще одна проблема – нам просто не вистачає місця для риболовлі. У мене сьогодні три човни на воду не потрапили. На Старостамбульському в нас лише 22 човни розміщуються і встигають витягнути сітки протягом світлового дня. А усього в нас тут 46 човнів. Зрозуміло, що не всі потрапляють. Буває, що люди і по три дні не можуть потрапити на воду. Вирішують методом жеребкування.
На Очаківському жива черга. Там якось зміщують чергу щодня, щоб кожен періодично тягнув жереб першим. І ось, хто перший там виходить, кілограмів 40-50 витягає. Максимум там у моїх рибалок було п’ятдесят шість. А потім вже 22-23 кілограми. Вчора мені з одного човна 17 здали. Масового вилову, як було раніше, просто немає.
– А щодо попиту, він є?
– Купівельної спроможності у людей немає. У нас сьогодні ось п’ятниця, а ринок порожній. І у понеділок-вівторок в нас оселедець навіть брати не хотіли, бо базари в Татарбунарах, Рені, куди вони товар беруть, були закриті до середи. Це реальна катастрофа. Щоб у нас перед поминальними днями не було покупців? Загалом, ані оселедця, ані клієнтів на нього.
– А місця для риболовлі не вистачає через закриті території?
– Так. Багато куди не можна. І у нас тут ще два кілометри забрали по Очаківському. Тож ми обмежені Дунаєм. Ну і часом. Бо раніше основний вилов оселедця відбувався вночі, під ранок. Вранці лише дотягували тоні. А зараз у нас ні часу, ні місця…
– На вашу думку, чому оселедець не йде? Що йому не подобається?
– Солоність води – навряд чи. В Дністер він же пішов, там теж солоність висока. Там, звичайно, це трохи інший оселедець, але він туди пішов. Гадаю, вітри. Бо за всіма прогнозами, всі говорили, що оселедець в морі є. Тож він піде або у Дністер, або до нас у травні. Коли вже нікому не буде потрібно. А в нас потужностей, аби її зберігати і переробляти, немає. Ми впіймали – продали.
– А було у минулі роки щось подібне?
– Так. Я пам’ятаю, у 1999-му у нас вилов тоді ще по колгоспу загалом склав тонн п’ятнадцять. Чи сімнадцять. Це за сезон. Ось теж так не заходила і все. Рибалки тоді у фартухах приносили здавати по три-чотири кіло. Потім, пізніше, за кілька років, по одному підприємству за сезон було тонн шість. Тоді власник у травні на все плюнув і закрив вилов до наступного року. Але тоді простіше було. Тоді скільки впіймав – за стільки й заплатив. А зараз я вже «купила» чотирнадцять тонн. (Йдеться про лоти на вилов риби, які рибалки купували ще у грудні-січні – Авт.). А виловила – до тонни. Ми щодо обсягів вилову звітуємо Держрибагентству в електронному вигляді щоденно. І щомісяця, на початку, складаємо звіт для заповідника. І ось у заповіднику вже підсумовують. Тож так, цифра сумна…
– Але ж так рекламують зараз вилківську дунайку. Зі сторони здається, що її тут незміряно… І взагалі все дуже добре.
– Тут приїздили ICTV. Я з ними аж посварилася після їхнього репортажу. Я кажу, ви показали красу, смакоту, який смачний дунайський оселедець. Ви про проблеми розкажіть! Вони тут більше години мене знімали, а показали, що «дунайка постачається в Одеську область та за її межі». Так, показали Івана – нашого місцевого підприємця, який туристів зустрічає. Смакота, димок, перший оселедець, отак смажать, отак смажать… Ви розкажіть, скільки люди грошей винні залишаться. У мене, наприклад, боргу сто вісімдесят тисяч. Я відпрацювала лише третину… І нашим високопосадовцям це теж не цікаво.
Діана ГЕРГІНОВА
Фото Danube Homestead
