Проєкт «BRAMA»: як долучитися до «зачищення» інтернету від ворожого контенту і для чого це потрібно
Поки увага суспільства зосереджена на подіях на фронті, в Україні щодня триває інша, менш помітна, але не менш важлива боротьба – за інформаційний простір. І якщо ще кілька років тому розмови про інформаційну війну звучали дещо абстрактно, то сьогодні її наслідки цілком відчутні: від панічних настроїв до навмисного розхитування суспільства через фейки, маніпуляції та вкиди.
Останнім часом характер дезінформації помітно змінився, вона все частіше маскується під новини, «інсайди» або навіть аналітику. Типовий приклад – повідомлення з посиланням на «анонімні джерела», гучними заголовками на кшталт «терміново» або «увага», без конкретних фактів чи підтверджень. Ще одна поширена ознака – емоційний тиск: текст одразу викликає емоційне пригнічення та обурення, не залишаючи простору для раціонального аналізу.
Є кілька базових речей, на які варто звертати увагу, щоб не стати частиною поширення фейку. По-перше, джерело інформації: якщо це маловідомий сайт без контактів, редакції або з дивною адресою – це вже привід насторожитися. По-друге, відсутність посилань на першоджерела або офіційні коментарі. По-третє, невідповідність між заголовком і змістом: коли заголовок кричущий, а в тексті немає конкретики. Також варто перевіряти, чи публікують цю ж новину авторитетні медіа: якщо ні – висока ймовірність, що це інформаційний вкид. Окремо слід звертати увагу на фото і відео: їх часто виривають з контексту або видають старі матеріали як «свіжі».
Проблема в тому, що навіть розуміючи ці ризики, більшість користувачів залишаються пасивними. Максимум – не поширюють сумнівний контент. Але цього вже недостатньо, адже алгоритми соціальних мереж працюють за принципом активності: чим більше взаємодій, тим ширше охоплення. І якщо на фейк ніхто не реагує, він продовжує поширюватися.
Саме на цій логіці побудовано проєкт «BRAMA», створений волонтерами за підтримки кіберполіції. Анатолій Філь, начальник управління протидії кіберзлочинам в Одеській області ДКП НПУ підкреслює:
«Основна мета проєкту – перетворити пасивного користувача на активного учасника очищення інформаційного простору. Інструмент при цьому максимально простий і доступний – масове надсилання скарг на джерела, які поширюють пропаганду, дезінформацію або інший протиправний контент».
Анатолій Філь зазначив: сьогодні до проєкту долучилося понад 200 тисяч учасників. Вони об’єднані через Telegram, Viber, WhatsApp та соціальні мережі, де отримують конкретні посилання на канали, сторінки чи публікації, які підлягають блокуванню. Далі користувачі надсилають скарги через вбудовані механізми самих платформ. Ключовий момент – масовість: одна скарга майже не впливає, але сотні й тисячі сигналів змушують платформи реагувати.
Головним дієвим ресурсом проєкту є Telegram-бот @stopdrugsbot, через який можна як передати інформацію про підозрілий контент, так і отримати нові посилання для блокування. Таким чином формується постійний процес: виявлення – перевірка – реагування.
За час роботи проєкту вже заблоковано понад 47 тисяч посилань на джерела неприйнятного контенту. Йдеться не лише про пропагандистські ресурси, а й про осередки поширення протиправного контенту.
Важливо, що участь у таких ініціативах не потребує спеціальних знань чи доступів. Усі дії відбуваються в межах стандартного функціоналу платформ і не несуть ризиків для користувачів. Фактично мова йде про координацію дій великої кількості людей, які раніше діяли хаотично або взагалі не діяли.
Паралельно учасники отримують практичні поради з медіаграмотності: як перевіряти інформацію, як відрізняти маніпуляцію від факту, як не стати жертвою дезінформації. Це дозволяє не лише реагувати на вже виявлений контент, а й зменшувати його поширення на початковому етапі.
Інформаційний простір сьогодні напряму впливає на безпеку країни. І якщо раніше боротьба з пропагандою вважалася завданням виключно держави або великих платформ, то зараз вона дедалі більше переходить у площину спільної відповідальності. Практика показує: коли користувачі починають не просто споживати інформацію, а реагувати на неї, ефект стає відчутним навіть без складних технічних рішень.
