Мати юної гімнастки з Чорноморська, яка втратила ногу через атаку рф, закликає не допускати росіян та білорусів до міжнародних змагань
29 червня відбудеться засідання Генеральної асамблеї Європейської гімнастики (European Gymnastics), на якому національні федерації будуть голосувати за чи проти повернення росіян та білорусів до змагань. До світової гімнастичної спільноти з закликом не підтримувати таке рішення звернулась Марія Паскаль, мати незламної юної української гімнастки з Чорноморська Олександри Паскаль, яка втратила ногу через жорстоку російську ракетну атаку по Затоці у травні 2022 року. Про це повідомили у соцмережах Української федерації гімнастики, передає видання «Південь сьогодні».
Нагадаємо, попри ампутацію, маленька Олександра продовжує займатися художньою гімнастикою на протезі та здобувати нові перемоги на всеукраїнському та міжнародному рівнях.
Мати спортсменки, Марія, наголосила, що держава-агресор, яка вбила та травмувала, позбавила батьків та домівок тисячі українських дітей, має нести відповідальність на міжнародному рівні. Повний текст звернення читайте нижче:
«Я – мати української дитини, життя якої війна розірвала навпіл. Моя донька Саша пережила те, чого жодна дитина не повинна бачити: біль, операція, кома, ампутація. І навіть після цього вона знайшла сили повернутися до життя і спорту. Тому для мене рішення про повернення символів держави-агресора на міжнародній арені – це не про спорт і не про політику. Це про справедливість, совість і пам’ять. Нам часто кажуть: «Спортсмени не винні у рішенні своєї держави». Так, можливо, але тоді скажіть, у чому провина моєї дитини? У чому винні тисячі українських дітей, які загинули, були поранені, втратили батьків, домівки та своє дитинство? Чому саме вони продовжують платити найвищу ціну за цю війну, яку вони не обирали? Поки українські діти живуть під звуки сирен, проходять лікування після поранення і щодня несуть на собі наслідки цієї війни, світ не має права робити вигляд, що нічого не сталося. Ми – батьки, хочемо, щоб усі держави, які розпочинають війни, розуміли: за вбитих і скалічених чужих дітей мають бути наслідки. Не для дітей і не для окремих людей, а для держави, яка обрала шлях агресії та насильства. Неможливо руйнувати життя українських сімей і водночас очікувати, що міжнародна спільнота повернеться до звичайного порядку, ніби нічого не сталося. Кожне таке голосування сьогодні – це не просто спортивне рішення, це вибір між байдужістю та відповідальністю, між компромісом і справедливістю.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – з соцмереж родини Паскаль
