Банківська працівниця з Одещини виготовляє ляльки-мотанки у вбранні, яке може скласти конкуренцію модним брендам
Гадаєте, мотанка – це лялька у національному вбранні, яку роблять за одним «лекалом»? Така собі забавка для уроків праці та гуртків з рукоділля? А от і ні. По-перше, це оберіг. По-друге – вже давно впізнаваний символ України за кордоном. А ще мотанка, виявляється, може бути такою модницею, що усілякі там «зари» і поруч не стояли. Про те, як мотанки стали її захопленням та частиною життя, журналістам видання «Південь сьогодні» розповіла майстриня з селища Доброслав Одеського району Ірина Шавлова.
– Ірино, з чого все почалося?
– Просто стало цікаво: що це таке, з чого мотанка робиться, для чого. Ну і що у мене з цього вийде. Так я й почала пробувати робити мотанки. Я тоді не працювала, це був початок повномасштабного вторгнення. Діти тоді вчилися вдома, і я була з ними. За фахом я економіст, до творчості ніякого стосунку не маю. Це просто стало моїм хобі. Тоді в мене був вільний час. І така тривожність на душі, як в нас усіх. Я почала цікавитися оберегами, культурою нашою. Читала в інтернеті, дивилася відео. І спробувала сама змайструвати.
– У вас збереглася ця перша лялька?
– Так. Вона в мене є. Але я її не фотографувала. Вона мені дуже дорога, вона просто тільки моя. Я її не показую, це мій оберіг. Зараз я роблю більш естетичні ляльки. Вони і як прикраса, і як оберіг. А перша – вона така скромна була.
– А коли ви зрозуміли, що можете вже робити ляльки на замовлення?
– Другу я почала робити влітку 2023 року. Це я якраз у червні зробила першу. Потім почитала, подивилася, як краще зробити. Купила вже матеріал, інструменти потрібні. І у липні зробила мотанку з мушлями. Вона є на моїй сторінці. От з неї і почався мій шлях. Це ще не було замовлення. Я таких подібних зробила декілька, потім розмістила їх на сторінці в Інстаграм, у Фейсбук. І у мене їх вже почали замовляти. Ну і купувати те, що в мене є.
– Ваші мотанки дуже різні. Звідки натхнення берете?
– Я сама собі не можу відповідь дати на це питання. Це, мабуть, прогулянки на свіжому повітрі, прогулянки з друзями, якісь мандрівки. І воно якось само з’являється в уяві. Але на першому етапі я починаю свій задум, роблю, а потім виходить щось зовсім інше. Лялька сама підказує. Я думала в одному стилі її зробити, а потім підбираю вже щось інше, бо воно більше пасує. І мені здається, що лялька надає мені підказки. Так і з зачісками, і з віночками. Планую одне, а в процесі вже перероблюю.
– Вишивку на одязі ляльок робите самі?
– Ні, це готова тканина. Я сама не вишиваю. Віночки роблю з готових квіточок. Вони теж зроблені з тканини.
– А волосся в ляльок з чого?
– Це в’язальні нитки. Там основна складова – вовна мериноса. І додана бавовна. Вони найкраще підходять. Вони натуральні, і з них дуже легко зачіски робляться.
– А буває, що вам мотанки замовляють з якимись особливими побажаннями щодо кольору одягу, наприклад? Чи щодо оздоблення?
– Так. На початку, коли багато людей виїздили за кордон, вони хотіли віддячити людям, які їх прихистили. Так от, у мене замовляли мотанки в українському стилі. Ось в мене я лялечки з гербом України на одязі – на фартушку, чи просто на тканині. Такі були особливості замовлень. Або просили у традиційному червоному вбранні. Було цікаве індивідуальне замовлення – мотанка у леопардовому. Я не очікувала такого. Але я підібрала тканину, замовниці вона сподобалася. І ось я зробила таку «леопардову» мотанку – сучасну таку.
– Ще бачу у вас янголят. Це теж робили на замовлення?
– Так. Янголи теж були на замовлення. І там один янгол був на подарунок. Я дарувала. А так я їх не робила.
– До яких свят чи з якого приводу найчастіше замовляють мотанки?
– Це якось не до свят. Це на подарунок або для себе. Минулого року робила мотанку на Великдень. Це з писанками у кошику. Я її так зробила, просто. Але як оприлюднила фото, її одразу ж купили. А цього року в мене замовлення були на дві різдвяні ляльки. То я ще декілька зробила.
– Бачу у вас «сувенірні ароматні лялечки». Це підвісочки якісь?
– Це як брелок. Можна в машину на дзеркало, на сумку, на рюкзак. Чи робоче місце прикрасити. То були ароматні. А зараз я роблю просто чисті, їх можна своїми парфумами поприскати. Там всередині намотка, яка довго зберігає аромат.
– Ще бачу у вас лялечку таку патріотичну, схожу на помпончик.
– Це теж брелочок. Вона підвішується і ці ниточки розправляються, як платтячко. Стояти вона не може.
– А існують мотанки-хлопчики?
– Так. Я бачу, майстрині виготовляють козаків. Але я ще не робила. Роблять парні – дівчина та хлопець.
– А взагалі, у вас більше купують мотанки в Україні, для місцевих, чи за кордон?
– В мене ще є дівчата, які влаштовують у Німеччині ярмарки на підтримку ЗСУ. Я їм відправляю ляльки на продаж. І, гадаю, все ж більше за кордон мої лялечки йдуть. На донати волонтери купують потрібні нашим захисникам речі. Там за все є звіти. Я бачу, що гроші дійсно йдуть на добру справу.
– А тут, на місці, ви берете участь в ярмарках?
– Я була на декількох ярмарках, які влаштовувала Одеська обласна військова адміністрація. Це минулого та позаминулого року. А так продаю через Інстаграм. Ну і плюс – у мене купують місцеві жителі, які про мене знають. На подарунки часто беруть.
– Скільки часу йде на виготовлення такої лялечки?
– Ну я не вимірювала. Але це йде по натхненню. Буває, що три-чотири дні. А буває й два тижні. Якось не можу підійти до неї, щось не хочеться. Кожну лялечку я роблю при гарному самопочутті, з гарним настроєм, з великим бажанням. Тоді вона виходить гарна, яскрава, добра. Якщо у мене щось не так, то я працювати не буду. І я зараз працюю, я не сиджу вдома. Я банківський робітник. Ляльки роблю коли є час – у вихідні або ввечері. Десь в мене виходить три-чотири ляльки на місяць.
– Ви свої вироби повторюєте?
– Не повторюю. Лялечка може бути схожою, щось може бути подібне. Але вони не повторюються. Це точно. Тобто кожен, хто купує ляльку, отримує унікальну річ. В цьому і цінність ручної роботи. Воно таке одне.
Діана ГЕРГІНОВА
