Рідні морпіха з Одещини, який загинув, врятувавши життя побратима, просять присвоїти йому звання Героя України
За 18 днів закінчується збір підписів у петиції про присвоєння звання «Герой України» із врученням ордену «Золота Зірка» (посмертно) старшому матросу Військово-Морських Сил Збройних Сил України Корсі Вячеславу Васильовичу «SWAT». Відповідну петицію на сайті Президента України зареєстрував брат морпіха, старший матрос ВМС, ветеран війни Корся Владислав, передає видання «Південь сьогодні».
Вячеслав Корся служив в лавах 137 окремого батальйону морської піхоти у складі 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Був учасником АТО/ООС з 2016 року.
Народився захисник 10 лютого 1995 року в селі Ясенове Друге Одеської області. У 2012 році закінчив ЗОШ №1 м. Теплодар. Проживав в Одесі та прагнув здобути вищу освіту. Навчався на останньому курсі Одеської державної академії технічного регулювання та якості. Однак у 2015 році Вячеслав Корся прийняв тверде рішення і пішов до військкомату, щоб стати до лав морської піхоти. Строкову службу проходив в Миколаєві, а вже через декілька місяців, на початку 2016 року, підписав контракт з 137- ОБМП. Брав участь в міжнародних навчаннях «Сі Бриз – 2016».
У 2016 році у Бердянську він прийняв присягу морського піхотинця та отримав чорний берет, який носив з честю та гордістю. Вже незабаром до лав української армії стали його брат, батько та дядьки:
«Через декілька місяців я доєднався до брата. Дядько Олександр Дяченко підписав контракт в тому ж 2016 році. Згодом до нас приєднались ще дядько Вячеслав Анатолійович та наш батько Василь Сергійович. Нас було п’ятеро з родини. Залишилось – троє…» – пише Владислав.
Побратим полеглого захисника, штаб-сержант, командир ВТЗ Олесь Середович згадує Вячеслава як людину, на яку можна було покластися:
«Наша перша зустріч відбулася в 2016 році, на той час Слава прийшов в частину по відношенню. З того моменту розпочався наш військовий шлях та дружба. У 2016 році відбулося бойове залагодження батальйону. Батальйон відправився на виконання бойового завдання, а саме в Донецьку область. Були бойові виїзди, Слава завжди був зі мною, в якій гарячій точці ми не перебували б. Я знав, що можу на нього покластися, він ніколи мене не підведе. Він завжди навчався, радився, підтримував в будь-якій ситуації. Не боявся іти туди, де військові завдання були не за призначенням. Сміливо дивився ворогу в вічі, був патріотом своєї країни. Здобув великий бойовий досвід. За усі роки служби, мав бездоганний послужний список», – поділився військовий.
Олесь Середович згадує, що восени 2021 року, коли скінчився контракт, Вячеслав планував зробити операцію на зір, втрачений за роки служби. Це мало відбутися 28 лютого 2022 року, а вже у квітні захисник планував знову підписати контракт. Але повномасштабне російське вторгнення все змінило:
«Слава зі своєю бойовою родиною та нашими побратимами повернувся в батальйон в перші ж дні. Мужньо захищав свою країну. Вище за все цінував вірність Вітчизні, дружбу з побратимами та любов в сім’ї. Боровся за торжество добра і справедливості. До останнього вірив в Перемогу.137-й ОБМП стояв стіною. Живим щитом ми утримували свої позиції на фронті, добре усвідомлюючи, що на наших плечах лежить відповідальність за майбутнє всього українського народу», – розповів Олесь Середович.
З початку повномасштабної збройної агресії російської федерації, Вячеслав добровільно вступив до лав ЗСУ та обороняв Південь країни – Одещину та Миколаївщину. У березні 2022 року брав участь у штурмі позицій російських окупаційних військ в районі населених пунктів Білозірка та Первомайське Миколаївської області. Виконував бойові завдання підвезення боєприпасів до позицій сил оборони України, здійснював евакуацію поранених побратимів з бойових позицій до лікувальних закладів, чим рятував їхні життя.
18 березня 2022 року ворожий авіаудар по казармі з військовослужбовцями у Миколаєві забрав життя Вячеслава, його рідного дядька Олександра та багатьох побратимів.
«Під час удару по казармі мій брат загинув, врятувавши життя одного військовослужбовців 35-ї ОБРМП, накривши його своїм тілом. Я і Середович Олесь, також були в тій казармі, і ми чудом вижили після ракетного обстрілу, отримавши травми», – пише брат полеглого захисника Владислав.
Через чотири місяці після ракетного удару по казармі у Вячеслава народився син, про якого він дуже мріяв і чекав.
«16-го березня, бувши останній раз проїздом вдома, дізнавшись, що буде точно хлопчик, він в той же день дав йому ім’я. «Корся Вячеслав Вячеславович, звучить?» – запитав він у батьків… «Так, звучить, синок», – відповіли йому батьки», – згадує Владислав Корся.
У Вячеслава залишився син Вячеслав, брат Владислав з дружиною Валентиною, сестра Софія, батьки Василь Сергійович і Ліна Анатоліївна, племінниці Марія та Даринка.
Морпіх був нагороджений медаллю «За участь в антитерористичній операції», медаллю «За жертовність і любов до України», орденом «Ветеран війни». Указом Президента України від 28 березня 2022 року за мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені у захисті державних інтересів України, Вячеслав нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно). Указом Президента України від 25 травня 2023 року за особисту мужність та самовіддані дії, виявленні у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Прошу Вас, пане Президенте, відзначити подвиги мого молодшого брата Вячеслава, найвищою державною нагородою «Герой України», – звернувся Владислав Корся.
Наразі петиція зібрала 15,5 тис. голосів з необхідних 25 тис. Підписати петицію можна за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/256140?fbclid=IwY2xjawP2Y1RleHRuA2FlbQIxMQBicmlkETFIWWpmaDZ5dVkyN3RhZXBXc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHldxSmVIp54y8TLgMbA5851BQ5a8xoKQzAsKmOkHd43shoD7DrLLYEceu4p__aem_uMuEDiB1Mtstv-ahaS88uw.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – з Фейсбук-сторінки Петиція про присвоєння звання Герой України Корся Вячеславу
