На території нинішнього Придністров’я колись існувала козацька столиця, яку знищила російська імперія
Хоча Дубосари не були столицею всієї України, вони були чимось навіть важливішим для її Півдня — останньою столицею Запорозької Січі на землях «Ханської України». Де саме знаходилось це місто, яку роль відігравало, та як було знищено російською імперією – розповіли у дописі Українського інституту національної пам’яті в м.Одеса, передає видання «Південь сьогодні».
Що таке Дубосари?
У середині XVIII століття місто Дубосари (зараз — окупована росією територія Молдови, Придністров’я) стало центром Гапанівської (або Перевізької) паланки Війська Запорозького Низового. Йдеться про адміністративно-територіальний округ Запорозької Січі. По суті — козацька область зі своїм урядом, судом, військом та центром-столицею. Гапанівська паланка була найзахіднішою і контролювала величезні території між Дністром та Південним Бугом, тобто значну частину сучасної Одещини.
Яку роль відігравали Дубосари
Дубосари в той час були військовим центром — тут розміщувався козацький гарнізон, що захищав українських поселенців від набігів та контролював кордон. Також — адміністративною столицею: у Дубосарах сидів полковник та паланкова старшина, які керували усім життям регіону — збирали податки, вершили суд, роздавали землю.
«Це був доказ того, що українці не просто жили на цих землях, а мали власні, ефективні інститути самоврядування задовго до приходу російської імперії», — зауважують фахівці УІНП.
1775 рік: трагедія знищення
«Золотий вік» козацтва на півдні закінчився раптово і жорстоко. Після перемоги у російсько-турецькій війні, здобутої значною мірою завдяки козакам, імператриця Катерина II вирішила, що Запорозька Січ їй більше не потрібна. В Українському інституті національної пам’яті наводять просте пояснення:
«Чому Росія знищила Січ? Тому що вільний, демократичний, озброєний устрій козацтва був прямою загрозою для абсолютистської, кріпосницької імперії. Козаки стояли на заваді тотальній колонізації та русифікації щойно завойованих земель, які імперія планувала перетворити на «Новоросію».
У червні 1775 року російські війська під командуванням генерала Текелія підступно зруйнували головну Січ на Дніпрі. Але це був лише початок. Наказ був ліквідувати всю структуру козацької влади. Саме тоді російська армія прийшла і в Дубосари.
Козацьку паланкову владу було скасовано. Символи влади — прапори, печатки, документи — були знищені або вивезені.
«Спалення» столиці було не стільки фізичним, хоча руйнування, без сумніву, були, скільки символічним актом знищення української державності в регіоні», — зазначили в УІНП.
Козацькі землі почали роздавати російським вельможам та іноземним колоністам. Українське вільне населення або закріпачували, або змушували переселятися. Почалася епоха перейменувань та написання нової, імперської історії краю, де козакам місця вже не було.
«Історія знищення Дубосарів — це потужна зброя проти сучасної російської пропаганди. Це руйнує міф про «дике поле»: Українці мали тут не просто поселення, а розвинену систему адміністративного управління за століття до того, як імперія почала будувати тут свої міста. Це показує справжню суть «Новоросії»: Цей проєкт будувався не на порожньому місці, а на руїнах знищеного українського козацького світу. Це пояснює тяглість нашої боротьби: методи росії не змінилися — знищення наших символів, руйнування наших інституцій, заміна населення та переписування історії. Те, що робили з Дубосарами у XVIII столітті, зараз намагаються зробити з Маріуполем, Бахмутом та іншими нашими містами. Росія не «заснувала» цивілізацію на нашому півдні. Вона зруйнувала ту, що вже існувала, щоб збудувати на її кістках свою імперію. І наш обов’язок — пам’ятати про це», — підсумували в Українському інституті національної пам’яті.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото — УІНП – Одеса
