У Саратській громаді звання «Почесного мешканця» посмертно присвоїли десятьом землякам – захисникам України
Під час позачергового пленарного засідання Саратської селищної ради 22 грудня десятьом полеглим захисникам України було присвоєно звання «Почесний мешканець населеного пункту Саратської територіальної громади». Про це повідомляє пресслужба селищної ради, передає видання «Південь сьогодні».
Звання «Почесний мешканець селища Сарата» присвоєно посмертно:
Богданову Ігорю Сергійовичу. Народився і виріс у селищі Сарата, присвятив своє життя родині та любові до Батьківщини. Ще у 2015 році він став до лав ЗСУ, а після повномасштабного вторгнення росії в України — не вагаючись повернувся на фронт. Життя захисника обірвалося 19 серпня 2025 року в місті Павлоград.
Бондаренку Івану Сергійовичу. Був курсантом Інституту Воєнно-морських сил із Сарати. Захисник загинув 28 серпня цього року, виконуючи свій обов’язок, в результаті удару ворожого безпілотника в районі міста Вилкове.
Лепському Олександру Вікторовичу. З перших днів повномасштабного вторгнення рф Олександр став на захист України. Під час одного з бойових зіткнень, у лютому 2022 року потрапив у полон, але навіть там залишався незламним і відданим Україні воїном. Олександр Лепський загинув 24 січня 2024 року в полоні під час катастрофи російського літака Іл-76.
Потіцькому Олегу Марковичу. З 1992 року працював у Саратській центральній лікарні — був заступником головного лікаря, лікарем-наркологом. У лютому 2022 року, у званні старшого лейтенанта медичної служби, добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Пройшов шлях служби на півдні, пізніше — на Куп’янському напрямку, виконував обов’язки начальника служби розвідки логістики у надважких умовах. Навесні 2025 року, після тривалого перебування на передовій, через серйозні проблеми із здоров’ям був визнаний обмежено придатним до служби. Планувалося оперативне лікування в рідній лікарні в Сараті, однак важка хвороба обірвала його життя. Помер захисник 19 травня 2025 року
Шаповалову Станіславу Вікторовичу. Народився 26 грудня 1969 року в селі Приморське Бердянського району Запорізької області у родині військового, учасника бойових дій в Афганістані. З дитинства був вихований у дусі патріотизму та відповідальності перед країною. Отримав професію фрезерувальника. З 2015 року став на захист Батьківщини, а з 2018 року — брав участь у бойових діях на Донбасі. Станіслав з честю ніс службу, залишаючись відданим військовій присязі до кінця. 8 липня 2025 року серце мужнього воїна зупинилося.
Звання «Почесний мешканець села Долинка» посмертно присвоєно:
Костенку Олександру Олександровичу. Народився 20 лютого 1993 року у багатодітній та люблячій родині. З самого дитинства він вирізнявся особливою доброзичливістю, незламною наполегливістю та щирою відданістю родинним і національним цінностям. Також був душею компанії, завжди готовим прийти на допомогу, підтримати добрим словом і щирою посмішкою. Життя захисника України обірвалося 20 березня 2025 року, поблизу населеного пункту Львове, що на Херсонщині.
Пєткову Максиму Георгійовичу. З березня 2022 року добровільно став на захист Батьківщини. Виконував найскладніші бойові завдання на Донецькому, Сумському та Запорізькому напрямках. Свій останній бій захисник України прийняв поблизу села Новоданилівка Пологівського району Запорізької області 8 серпня 2025 року.
Звання «Почесний мешканець села Введенка» посмертно присвоєно Камнєву В’ячеславу В’ячеславовичу. Народився 4 грудня 1988 року у селі Введенка, закінчив місцеву школу та зайнявся особистим господарством. Мав захоплення – ремонтувати техніку. У 2025 році став до лав Збройних Сил України. У селищній раді розповідали, що Вячеслав був людиною світлого серця та великої душі, мріяв про мирне майбутнє, вірив у добро, справедливість, рівнявся на людей честі та щиро прагнув створити власну сім’ю. Захисник загинув 13 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Лиман Краматорського району Донецької області.
Звання «Почесний мешканець села Михайлівка» посмертно присвоєно Мотрінцю Василю Федоровичу. Народився 8 лютого 1979 року в с. Дубове колишнього Тячівського району Закарпатської області, а згодом з родиною приїхав в село Михайлівка на постійне місце проживання, де Василь пішов до 3 класу Михайлівської загальноосвітньої школи. Закінчивши 9 класів, вступив до Татарбунарського ПТУ, де здобув спеціальність тракториста. Після проходження строкової служби повернувся до рідної домівки, де в 1999 році створив власну родину, в якій народилися дві чудові донечки. Розпочав свою трудову діяльність в СВК «Рассвет» на посаді робітника будівельної бригади. У березні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. 26 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області солдат стрілецького взводу Мотрінець Василь Федорович загинув, боронячи незалежність та свободу України. Понад 10 місяців воїн вважався безвісти зниклим.
Звання «Почесний мешканець села Мирнопілля» посмертно присвоєно Паві Андрію Юрійовичу. Народився 24 жовтня 1991 року у селі Берегове Закарпатської області. У 1997 році він пішов до першого класу школи у селі Мирнопілля. З 14 листопада 2009 року Андрій проходив військову службу, а у 2012–2015 роках працював у відділенні «Нова пошта» в Одесі. Із перших днів повномасштабного вторгнення він добровільно став до лав Збройних сил України, без вагань ставши на захист Батьківщини. Воїн загинув 4 січня 2023 року на Донецькому напрямку.
Вічна пам’ять Героям!
