Воїн на позивний «Кот» з Одещини у цивільному житті працював у монастирі, а тепер захищає Україну на Запорізькому напрямку
У цивільному житті Костянтин був будівельником та працював у монастирі, але пів року назад вирішив долучитися до війська. Історією стрільця 183 окремого батальйону Сил територіальної оборони на позивний «Кот» поділилися у пресслужбі 122 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, передає видання «Південь сьогодні».
До лав української армії Костянтин долучився добровільно, й за цей час про свій вибір не шкодував:
«Пішов до військкомату в Одесі та потрапив до підрозділу ТрО. За пів року служби жодного разу не пошкодував про свій вибір. Буду воювати допоки не здобудемо Перемоги», – каже воїн.
Зараз «Кот» виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку, де разом з побратимами утримує позиції від ворога.
«Мої задачі, як і у будь-якого піхотинця – утримування позицій. Ми виходимо на тиждень приблизно. Чергуємо, спостерігаємо, слухаємо. Іноді ворог намагається прорватися, щоб захопити побільше територій. Але ми даємо відсіч. Нещодавно був момент, коли вони підняли у небо авіацію та випустили по наших позиціях чергу. Думали, що ми будемо ховатися та сидіти в укритті. Тому відразу після цього на нас висунулася група із 8 ворожих піхотинців. Але після кожної атаки ми вибігаємо з укриттів і перевіряємо. Так і цього разу, вчасно побачили та ліквідували противника. Хотіли хитрощами нас знищити. Але не вдалося», – розповідає Костянтин.
У перерві між бойовими виходами Костянтин разом із побратимами живуть у наметах. Але відпочивати та розслаблятися не завжди виходить, адже постійно треба бути готовими до нових задач.
«Живемо в лісі, в палатках. Буржуйка гріє, дрова та їжу привозять. Не мерзнемо, не голодні, все у нас добре! Звичайно, що втомлюєшся від війни. Але це не фізична втома, а скоріше моральна. Хлопці, які вже понад три роки у війську, дуже виснажені. А відпочивати не завжди маємо змогу. Тому й мріємо всі про одне – щоб ця війна якнайшвидше закінчилася», – поділився захисник.
За віруваннями Костянтина брати до рук зброю заборонено. Проте бажання захистити свою країну перемогло.
«Я, можна сказати, переступив через це. Прийняв рішення стати до строю, щоб наблизити перемогу. Кожному українцю я бажаю натхнення та терпіння. Ми з усім впораємося. Все буде Україна!» – наголосив Костянтин.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – пресслужба 122 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ
