Як прибуток, який міг принести очерет біля Вилкового, перетворився на шалені збитки для екології регіону
Вдень 13 березня та в ніч з 13 на 14 березня на території Дунайського біосферного заповіднику вигоріло 420 гектарів очерету. Про це журналістам видання «Південь сьогодні» розповів директор установи Олександр Волошкевич.
Наша розмова спочатку стосувалася проблем, пов’язаних з виловом дунайського оселедця. Зокрема, йшлося про несвоєчасність видачі лімітів Міндовкілля та дозволів Одеської ОДА на його вилов. Але, як виявилося, той самий фактор має неабиякий вплив і на екологічні та економічні проблеми в регіоні, де очерет традиційно використовується в якості будівельного та паливного матеріалу.
– Олександр Миколайович, а що сталося? І чому, власне, так сталося?
– Якби вчасно були видані дозволи, цей очерет був би викошений. А так потеплішало, люди вийшли на городи і почали палити сміття. А деякі й свідомо підпалюють сам очерет, не хочуть вони його сапати, викорінювати, бояться, що з плавнів прийде пожежа, і тому, випереджаючи її, чекають, поки вітер буде «від города» й підпалюють. У деяких місцях підпалюють і власники худоби, намагаючись пришвидшити зростання молодої трави та пікулів очерету. Поліція у таких випадках нікого не шукає, і не хоче шукати. І вигорають великі ресурси. Зараз, навесні, тут вже птахи гніздяться… І ось вигоріло на Білгородському острові праворуч 390 гектарів.
– Це було саме вночі?
– Так, в ніч з четверга на п’ятницю. Ми вже дивилися знімки з космосу, рахуємо збитки. Також вигорів квартал №1 Вилківського лісництва. Це теж територія заповідника, це поблизу села Приморське, між двома шлюзами.
– Ну, винних, я так розумію, не знайдуть…
– Не знайдуть, вони ніколи і не знаходять. Якщо б поліцейські десь поїздили, «полякали» городників, ті, може б, двічі подумали, чи палити взагалі. На відміну від попередніх часів, зараз є знімки з космосу, на яких чітко видно, що там оця конкретна полоса прийшла від оцього городу. І в реєстрах є конкретне прізвище власника. Такі знімки доступні вже за кілька днів.
– Ви кажете, що, якщо б були дозволи на добування очерету, такого б не було. А зараз взагалі, з огляду на ситуацію, цей очерет хтось добуває?
– У цьому році працюють сім організацій. Справа в тому, що якщо дозволу немає, вони може й косять десь в глибині плавнів. А біля доріг, на видних місцях косити бояться. І от саме біля дороги Вилкове-Приморське у нас найчастіше бувають пожежі. Водій зупинився, кинув недопалок – пішла пожежа. Коли є дозвіл, ці підприємства очерет скошують, і створюється протипожежна смуга.
– А ці дозволи видає…
– …департамент екології Одеської облдержадміністрації.
– А в які терміни цей дозвіл видають? І чому його затримують? Чи що там відбувається?
– Дозвіл повинні надавати протягом тридцяти днів. Але, зазвичай, ці строки затягуються. Це дуже бюрократична система. Звичайно в самому департаменті екології це роблять швидко. А от підписує його заступник начальника Одеської облдержадміністрації. А до цього документи проходять багато перевірок, зокрема антикорупційних. Це дуже гальмує процес. Парадокс, ось ми робимо ліміти на заготівлю очерету. І ці ліміти Міністерство екології повинно розглядати тільки 15 днів, а облдержадміністрація на розгляд дозволів має 30 днів. Проте, ліміт – це науково обґрунтований документ, це 80 сторінок, це великі карти, обґрунтування, де можна, на яких умовах можна, який тиск на ґрунт… Це результати наших наукових досліджень. Наукове обґрунтування робиться довго. Ми робимо пробні викоси на одному квадратному метрі, перераховуємо на гектари, вказуємо, де є колонії птахів, де не можна косити. І на затвердження всього цього Міндовкіллю відведено 15 днів. Після отримання ліміту підприємства подають до ОДА лише один аркуш- клопотання: «Прошу дозволити мені викосити очерет на такому-то острові». Ці підприємства працюють там років двадцять, на одних і тих самих островах. Все вже перевірено, законодавство не змінюється. Що там ще можна дивитися не тільки 30 днів, а часто і сорок, п’ятдесят? І саме через ці дозволи і відбуваються такі згубні пожежі навесні, коли вже птахи гніздяться, коли вже гусенята мають скоро бути. З року в рік саме через затримку дозволів ми маємо ці величезні пожежі.
– З точки зору екології, до якого строку має бути скошений цей очерет, щоб не було таких проблем?
– Викоси йдуть з 15 листопада до останнього дня лютого. Але, у зв’язку з кліматичними змінами ми вважаємо, що ці строки доведеться скоротити, встановити більш ранній термін закінчення. Бо в цей час вже з’являються молоді пікулі – паростки. Ну й птахи вже починають гніздуватися. І комбайн, коли йде, він підриває ці паростки. Тому дуже важливо, аби зберегти рослинність та птахів, раніше все це закінчити. Якби мене хтось спитав, яка найбільша проблема у господарюванні, я б відповів, що це отримання лімітів та дозволів. Раніше ніж 25 жовтня ми ліміти на наступний рік дати не можемо. Ми чекаємо 27-28 жовтня і надаємо ці ліміти. Тридцять днів лежали документи в Києві. Їх завжди затверджує перший заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів. Документи протримали цей строк і кажуть, що тепер їх буде затверджувати заступник міністра з цифровізації, тобто інша людина. Повернули нам документи, ми їх переписали. Знову протримали і кажуть, підписувати буде заступник міністра з євроінтеграції. До речі, щодо дозволів на вилов риби, ситуація аналогічна.
– За викіс очерету теж є якась оплата?
– Так, раніше підприємці сплачували лісництву 10 гривень за тонну. Зараз зробили 250. Ну якби з 10 зробили 25, то я розумію. Але 250! Чи 3-4 тисячі повинно сплатити підприємство, чи 200 тисяч.
З Олександром Миколайовичем ми спілкувалися 18 березня. А сьогодні директор заповідника надіслав нам копію листа, направленого Дунайським біосферним заповідником на адресу начальника Ізмаїльського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області Олександра Плєшу. У документі зазначається, що гасіння пожеж, про які йшлося раніше, через недоступність території для колісної техніки було неможливим. За попередньою оцінкою, причиною загорянь стали підпали. Вогонь загасився сам по собі. Загальний розмір заподіяної шкоди склав 1 млн 531 тис. 152 гривні на території Жебріянівського пасма (біля села Приморське) та 6 млн 634 тис. 992 гривні – на острові Білгородський, тобто разом 8,2 млн гривень! Аналогічні листи направлені на адреси Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу та департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА.
У висновку хочеться зазначити, що шалені цифри збитків, нанесених природі через описані вище проблеми, за умов раціонального та своєчасного використання ресурсів, могли б стояти в іншій графі балансу економіки регіону, з позначкою «плюс». Але, на жаль, як ми знаємо, історія не знає умовного способу. І ненароджених гусенят, до речі, теж не повернеш.
Ще одна пожежа 13 березня сталася поблизу Вилкового. Як це виглядало, можна побачити на фото, яке нам передав Олександр Миколайович.
Діана ГЕРГІНОВА
