Чому цьогоріч запізнилася дунайка і хто та що впливає на її вилов: інтерв’ю з директором Дунайського біосферного заповідника
Наприкінці січня рибалки у Вилковому були цілком впевнені у тому, що цьогоріч улюблений делікатес жителів півдня Одещини – дунайка – через сприятливі кліматичні умови піде дуже рано. А 10 березня під час розмови з керівницею ТОВ «Вилковський рибзавод» Ольгою Біловою ми дізналися, що оселедець і досі десь затримується. Забігаючи наперед скажемо, що рибка «пішла» вже наступного дня після нашої розмови. І зараз вона вже є на ринках, щоправда за не дуже привабливою ціною. Але у цій статті ми зупинимося на питанні, чому дунайка так пізно зайшла в річку. Саме про це журналісти видання «Південь сьогодні» і поговорили з директором Дунайського біосферного заповідника, кандидатом біологічних наук, професійним іхтіологом Олександром Волошкевичем. Як він уточнив на початку розмови, для нього це вже 47-ма оселедцева путина, різними аспектами якої він займається, бо свого часу 13 років відпрацював в інституті рибного господарства, де захистив дисертацію по рибі Дунаю та озера Сасик.
– Олександр Миколайович, є якесь пояснення, чому всупереч всім очікуванням оселедець цього року пішов так пізно?
– В середньому стартова температура води, за якої оселедець заходить в Дунай, п’ять градусів тепла. Минулого року у нас у лютому температура доходила до десяти градусів. А цьогоріч, коли було сильне похолодання, у нас температура впала до двох-трьох градусів. Потім вона піднялася десь до 4,6 градусів, і оселедець пішов. Це було десь тиждень тому. (Ми спілкувалися 17 березня – Авт.). Зараз температура вже дев’ять градусів. Оселедець йде, але є вже інша проблема. Оселедець з Чорного моря заходить на певний масив прісної води, який виноситься рікою, у даному випадку – Дунаєм. В Дністровському та Дніпро-Бузькому лиманах це не так яскраво виражено, бо там між річкою та морем є ті самі лимани – поглиблення з прісною водою, куди і йде риба. Тут такого немає. І коли в Дунаї з наповнюванням все добре, то прісна вода досягає острова Зміїного. Це тридцять кілометрів від узбережжя. Зараз води дуже мало, рівень низький, течія невелика. Якщо, наприклад, рибалки тоню пропливали за 25-30 хвилин, то зараз в них на це йде дві години. Тому такий низький вилов оселедця.
– Тоня – це що і скільки?
– Тоня – це ділянка ріки довжиною приблизно два кілометри. Рибак розкидає півмісяцем сітку і ці два кілометри пропливає. Це називається «зробити притонення», «тягнути тоню».
– Є ще щось, що впливає на вилов?
– Так. Оселедець йде то вдень, то вночі. Зараз – частіше вночі. Ось останніми днями перша тоня у Старостамбульському гирлі вранці дає 70-80, а то й 100 штук оселедця. А потім, ближче до обіду, десь на Очаківському – штуки три-чотири. І рибалки йдуть з ріки. А в них величезна проблема. Бо прикордонники, після того, як чоловіки на рибальських човнах перепливали до Румунії, дуже ретельно всіх перевіряють. Тому останні човни випускають близько дванадцятої дня, коли оселедця вже немає. Є ще один парадокс – в Ізмаїлі вилов на одне притонення за один раз може бути кращим, ніж у Вилковому. Риба, яка проходить вночі, вона з якихось причин краще ловиться саме під Ізмаїлом.
Ну і 80 відсотків території, на якій ловиться оселедець, зараз недоступні для вилову. В середньому щороку 92 відсотки від усього улову оселедця виловлювалося у Дунайському біосферному заповіднику. Ловили і вдень, і вночі. А зараз основні тоні взагалі не доступні для лову. А всі багаторічні тенденції ми просліджуємо якраз по виловам у заповіднику.
– Цікаво, а який вилов оселедця взагалі є нормою?
– В середньому за рік виловлюється десь триста п’ятдесят тонн. Ікра оселедця розвивається в товщі води, тому цей процес не залежить від площі нерестовищ, які були віддамбовані в багатьох їнших риб. Досить сказати, що в 60-х роках минулого століття під ставки, рисові чеки було віддамбовано близько 30 тисяч гектарів цінних нерестовищ та нагульних для риби площ ріки. І це стало основною причиною різкого падіння рибних запасів. Але улови дунайки по роках дуже мінливі. Зафіксовані рекорди становлять від 1200 тонн у 1976-му до 18 тонн у 1999 році. Це пов’язано з тим, що основу вилову оселедця складає лише одне покоління. Це трирічки, тобто риба, яка досягнула віку у три роки. Наприклад, коди ловлять коропа, то там є особини, яким і три роки, і чотири, і п’ять, і, навіть, шість. В улові десь 20-30 відсотків кожної вікової групи. Тож, якщо одна з них не врожайна, то це компенсується іншими. Тому улови відносно стабільні. А для оселедців характерно, що промисел базується на одному поколінні. В даному випадку трирічки складають 90-95 відсотків усього вилову. Трапляються і чотирирічні особини, які вижили після минулорічного нересту. Тому, якщо рік був врожайним, тобто ікра потрапила в кращі умови і дала великий скат, і в морі була краща кормова база, то за три роки буде гарний улов. І наші улови йдуть дуже синхронно з уловами румунських рибалок, ці графіки прямо накладаються один на одного.
– А от якраз щодо Румунії. Зі слів Ольги Білової, з якою ми спілкувалися тиждень тому, румуни у цей час дунайку вже дуже активно ловили. Таке може бути?
– А чому б їм не ловити? У нас раніше і в січні ловили. Через кліматичні зміни вилов оселедця зараз дозволений з 1 лютого, до минулого року було з 1 березня. Інша справа, що затримуються ліміти та дозволи. У румун це краще відпрацьовано. А в нас система дуже бюрократична.
– Що саме ви маєте на увазі? Можете навести конкретний приклад такої бюрократії?
– Якщо б мене спитали, яка найбільша проблема в господарюванні, я б відповів, що це отримання лімітів та дозволів. Раніше ніж 25 жовтня ми ліміти на наступний рік дати не можемо. Ми чекаємо 27-28 жовтня і надаємо ці ліміти. Тридцять днів лежали документи в Києві. Їх завжди затверджує перший заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів. Документи протримали цей строк і кажуть, що тепер їх буде затверджувати заступник міністра з цифровізації, тобто інша людина. Повернули нам документи, ми їх переписали. Знову протримали і кажуть, підписувати буде заступник міністра з євроінтеграції.
– Вони що, знущаються?
– В нас до повномасштабного вторгнення чиновники так не знущалися над людьми, як під час цієї війни. От зараз кажуть, привозьте на сертифікацію у Чорноморськ рятувальні жилети, весла та вогнегасники. А якщо куплятимете, то лише в «цьому магазині», не в іншому. І от виходять човни з цими пенсіонерами, бо молодих ж зараз немає. І от приходять дві жіночки, у віці за шістдесят років, маленькі, худенькі… Там весло більше важить, ніж та жінка. А вони йдуть, бо до городів, аби щось заробити, їх не пускають військові, бо там діє заборона. І вони змушені йти рибалити. І ось виходять вони на риболовлю, і приїздить водна поліція. Тягнуть ці човни з пенсіонерами та пенсіонерками на прикордонну заставу. І розповідають їм, що в них весла якісь не ті. Розумієте, рибалці треба мати купу різних документів, треба мати стартові гроші не менш ніж п’ятнадцять тисяч, щоб сісти до того човна. І їх отак «припирають» контролюючі органи. Як під час війни, у цьому нашому багатонаціональному регіоні, де ворог має інформаційний вплив через свої засоби масової інформації, як можна так налаштовувати людей проти влади?
Додамо також, що, як повідомив нам Олександр Миколайович, сьогодні, 18 березня, Дунайський біосферний заповідник надіслав свої пропозиції щодо сезонної заборони на вилов дунайки. І попередньо вони узгоджені усіма зацікавленими сторонами. Цей захід припаде на період з 20 по 30 квітня, тобто захопить, як це традиційно буває, пасхальний тиждень або Світлу седмицю. На всі інші види риб, так звані частикові, нерестова заборона передбачається з 16 квітня по 30 травня.
Діана ГЕРГІНОВА
