Підприємство з боргами, а люди без роботи: як вилківські рибалки страждають через бюрократію та чому на ринку досі немає дунайки
Всупереч сподіванням, які наприкінці січня журналістам видання «Південь сьогодні» озвучувала керівниця ТОВ «Вилковський рибзавод» Ольга Білова, дунайський оселедець не те що не пішов, раніше ніж в інші роки, він взагалі ще «не пішов» у загальному розумінні промисловиків. Проте для самої підприємиці наразі, навіть якщо риба піде збільшеними удесятеро проти звичайного косяками, мало що зміниться. Адже, як каже Ольга, в неї сьогодні повторюється минулорічна історія – департамент екології Одеської обласної військової адміністрації не надає їй дозвіл.
Нагадаємо, що минулоріч дозвіл своєчасно не змогли отримати взагалі всі вилківські рибалки. Тоді, коли за їхнім клопотанням у відповідні строки чиновники не надали ні дозвілу, ні відмови, промисловики, вважаючи клопотання погодженим «за мовчазної згоди», все ж вийшли на воду. І тоді контролюючи органи показали своє каральне обличчя.
Докладніше історію про «сорок три золотих оселедці» можна прочитати тут. Ми ж зазначимо, що відлуння саме цього інциденту, який насправді вже давно вирішено, підприємство відчуває і сьогодні.
– Ольга, дозвіл не дають тільки вам, чи усім рибалкам?
– Мені та ще одному підприємству. Щоправда, на сьогодні вони могли й отримати, я достеменно не знаю. Але мені не дають, і я вважаю, що на незаконних підставах.
– А який мотив відмови?
– Вони мотивують тим, що, нібито, на мене є відкрита кримінальна справа. Це наслідок минулорічної історії. Насправді на мене ніяка кримінальна справа не відкривалася. Кримінальна справа була заведена на рибалку. І вона закрита ще в травні минулого року «у зв’язку з відсутністю подій кримінального правопорушення».
Примітка. Ольга надала редакції копію цього документу.
– Цікаво. Тобто перед законом все добре, ніяких проблем немає.
– Так, і екологічна інспекція про це знала. Адже це саме вони подавали позов до суду. Проте вони пишуть до департаменту лист, в якому вказують, що в мене є відкрите кримінальне провадження. А про те, що справа закрита, не кажуть ні слова. І у підприємства немає ніякої кримінальної справи.
– Тобто вам надали відповідь з відмовою?
– Коли усі почали отримувати дозволи, я цілком випадково дізналася, що мого дозволу немає. Я зателефонувала до департаменту екології та спитала, чому для мого підприємства не наданий дозвіл. Вони відповіли, що в мене відкрита кримінальна справа, і вони мені відправили лист, у відповідь на який я маю дати пояснення. Я спитала, а куди його відправили? «За адресою, Укрпоштою». Я почала обурюватися, чому саме Укрпоштою. Адже вони знають, що Укрпошта працює повільно. Цей лист буде йти до мене два-три тижні. На що вони мені відповідають: «а ми не знаємо вашу електронну адресу». Я кажу, що «у вас є канцелярія, я вам надаю звіти..». А мені відповідають, що вони не зобов’язані бігати по канцеляріях та шукати мою адресу. «Ми загуглили, і в Google не знайшли». Я кажу, ну у вас є мої документи, які я надавала для отримання дозволу. Вони кажуть, що є. Так от, кажу, подивіться, там є моя електронна адреса. «Ой, не помітили!». І коли вони мені вже скинули цей лист на електронну пошту, я побачила, що його було відправлено 11 лютого, і я повинна була надати відповідь на нього до 17 лютого. А я про це дізналася 14-го. А Укрпоштою воно мені надійшло 6 березня. Я надала їм пояснення, що кримінальна справа закрита. Ну я про це знаю, але постанови в мене на руках немає. Я звернулася до поліції, і мені відповіли, що не мають права надати мені цей документ, так як я не є фігурантом по справі. Поки людина, на яку була заведена справа, зробила запит, поки ми отримали відповідь, звісно ж усе це час. І департамент екології мені дав відмову. Тобто вони затягнули час, вся ця бюрократія… і надали мені офіційну відмову.
– А далі?
– Наступного дня я подала ще одні документи на отримання дозволу. ЦНАП відправляє їх Новою поштою, кур’єрською доставкою. У додатку Нової пошти видно, що департамент екології отримав відправлення в понеділок, о 18:00. Це 24 лютого. А мої документи вони знайшли лише у п’ятницю ввечері. Я їм зателефонувала, аби запитати, а вони кажуть: «ой, знаєте, знайшли, на першому поверсі, вони там валялися». І знов мої документи йдуть по колу: в екоінспекцію, в якої вже тепер теж є ця постанова, бо вони теж робили запит до поліції. Але, не дивлячись на це, вони все одно затягують видачу дозволу. Якщо знов тягнутиметься уся ця бюрократія, я дозвіл отримаю ну десь в середині квітня. Але він мені тоді вже не буде потрібний. На сьогоднішній день «за моєю спиною» стоять тридцять дві родини, тобто мої співробітники. В мене простоює обладнаний флот, з усіма сітками та усім необхідним. Ми виграли лот, це я брала участь вже вдруге, що було вперше – ви пам’ятаєте. (Про те, як в результаті першого аукціону вилківські рибалки втратили десятки тисяч гривень, ми писали тут – Ред.).
– А в яку суму вам обійшовся другий лот?
– Сто сімдесят тисяч гривень. І зараз в мене висить борг перед державою. Двадцять п’ять відсотків з цієї суми я сплатила, а залишок ще маю віддати. А з чого я їх буду віддавати, якщо я не можу вийти на роботу? Підприємство зараз стоїть. Ви знаєте, моє підприємство в цьому році бомбили росіяни, і житло на островах мені розбомбили… Це ворог зробив. А тут, зсередини, сама наша влада намагається моє підприємство зсередини розбомбити.
– Я так розумію, що ваші колеги, у яких всі документи є, зараз вже ловлять рибу. Бо десь на прилавках ми вже дунайку бачимо…
– Я вам скажу, що на воду вийшло ще дуже мало човнів. Ну максимум п’ять, з усіх підприємств. Тому що риби немає! Дунай у нас порожній! В нас рівень води нижчий, ніж у минулому році, десь сантиметрів на сімдесят.
– Тобто те, що, коли ми з вами спілкувалися минулого разу, ви сподівалися, що риба піде раніше, не справдилося?
– Так, ми сподівалися, ми навіть були у цьому впевнені. І вона в якийсь момент пішла, були такі невеликі проміжки часу. Але в нас тоді ще ніяких дозволів не було, ні в кого. А потім прийшли морози, і все – вона зникла. І більше не хоче йти на нерестовище. Мабуть, вода холодна. Бо дні теплі, а вночі холодно. І вода, напевно, не встигає нагрітися. І немає течії через низький рівень води. Так, певно, і в Ізмаїлі, і в Кілії. Всі страждають. Ну, це природа, з цим ми безсилі щось зробити.
– Ольга, ви кажете, доки всі отримали дозволи… Після нашої з вами розмови, наскільки я пам’ятаю, це було 29 січня, буквально ну може за тиждень, підприємці у Вилковому, які займаються туризмом, вони цю дунайку вже солону і копчену продавали. Хто її ловив?
– Так, продавали, але ще минулорічну. Вона дуже добре зберігається, якщо забезпечити їй усі необхідні умови. Закупилися і зберігали у морозильних камерах. Це минулорічна, я це точно знаю. І в рекламі вони про це самі кажуть, ви просто не додивилися. А щодо нової, то вони нам постійно телефонують, але її немає…
– А на ринку вона зараз звідки береться? Ось пишуть сьогодні люди, що є.
– Є таке, що виходить по два-три човни, ловлять по кілька рибин. Тож вона періодично десь з’являється. Ну це взагалі нічого. Заради того, щоб спіймати два-три оселедці, підприємству нерентабельно випускати човен. Пальне, час… і все це заради кілограму риби. Воно того не варте. Це збитки. Рибалки самі не хочуть виходити. Але справа в тому, що вона може піти раптово. Вона може вночі піти, а ми вночі не працюємо…
– А як виявити, що вона пішла? Вона якось «сигналізує» про свій прихід?
– Тільки випускати «пробні» човни. Човен вийшов, притонання зробив, нічого не впіймав – все, немає. Нащо випускати усі п’ятнадцять-двадцять човнів? Вона не вистрибує, бульки не пускає… Тільки пробувати ловити. І ніяк інакше.
– Ви кажете, за вами тридцять дві родини. Що ці люди збираються робити?
– Що вони кажуть? Вони кажуть, що все погано. Вони злі на усіх, від кого залежать ці рішення. Бо в такий час, як сьогоднішній, коли таке безробіття, коли такі важкі часи для нас усіх… У мене на підприємстві майже одні пенсіонери та люди, які мають інвалідність. Відсотків вісімдесят. Вони готові виходити на акції протесту. Але нас стримує те, що в країні війна.
– Є у них варіант піти від вас на інше підприємство, яке зараз має змогу працювати?
– Немає варіантів. Ми придбали всі лоти, і в нас усіх обмежена кількість човнів. Всі вже набрали потрібну кількість працівників. І човнів. І зараз мої шістнадцять човнів не можуть піти працювати на інше підприємство. Ну може два-три човни ще кудись розійдуться. Підприємство залишається з боргами, а люди залишаються без роботи. Ми чекаємо на цей сезон цілий рік, щоб попрацювати і заробити грошей на якихось півроку життя. Але наша екоінспекція вирішила, що ТОВ «Вилковський рибзавод» працювати не потрібно.
– А взагалі, є якісь прогнози щодо того, коли чекати дунайку на прилавках? Чи немає?
– Ми не можемо цього казати, бо це природа. Ми були впевнені, що вже 1 березня будемо ловити повним ходом. А ні! На сьогодні, 10 березня, Дунай порожній.
– Цікаво, а з румунської сторони теж така картина?
– Буквально вчора мій знайомий, який до цього телефонував та просив рибу, зняв відео у Румунії. І озвучив його приблизно так: «ми, ліповани, тут сидимо, а румуни торгують оселедцем». Мабуть, на румунській стороні, може Сулиною, оселедець пішов. В них там глибше, в них роботи з розчистки проводяться, днопоглиблення. Вони можуть в морі ставити вставні сітки. Ми раніше теж ловили в морі, але зараз нам туди не можна. А вони, певно, продовжують це робити.
– Тобто є ще такий варіант, що більшість оселедця може піти по румунській стороні, де глибше та чистіше?
– Так. Ну і знову ж таки повторюю, що вони мають змогу виловлювати її ще в морі. У них така можливість є.
В одній з минулорічних публікацій ми вже писали, що дунайка – не стратегічний продукт, а делікатес. Якщо її не буде на прилавках Одещини у цьому сезоні, люди купуватимуть більше іншої риби. Тож, навіть якщо дунайський оселедець зараз піде величезними косяками, те, що якісь пару підприємств не зможуть його ловити, не велика проблема. Для економіки. Тим паче, держава за лоти оплату все одно отримає. Так, менше зароблять посередники, продавці… Але ж зовсім не зароблять ті люди, які взагалі дунайку не зможуть ловити. Ось ми вже виявили, що без заробітку залишаються принаймні 32 людини. Їм що робити, де працювати? Якщо що, ми перевірили, центр зайнятості у Вилковому на сайті Одеського обласного центру зайнятості пропонує аж п’ять вакансій: кухаря, хедхантера, юрисконсульта, фахівця державної служби та оператора поштового зв’язку. Але ж це не вирішить проблему рибалок.
Діана ГЕРГІНОВА
