У громаді на Одещині полеглому захиснику-сироті за майже три роки не встановили пам’ятний надгробок на могилі
Днями ми розповідали читачам про продовження конфлікту між адміністрацією Знам’янської сільради Березівського району та родинами полеглих захисників України з громади. Нагадаємо, що вже тривалий час родичі Героїв громади намагаються боротися за гідне вшанування воїнів на Алеї Слави. Однак як тільки врешті-решт вирішилося питання з заміною неякісних банерів на нові, виявилося, що ще шістьох воїнів вшанувати «забули», проте посприяти встановленню банерів цим захисникам у сільраді відмовились – мовляв, бюджетних коштів на такі заходи немає, та й загалом цим питанням має тепер опікуватись новостворена робоча група – яку, також нагадаємо, створили родини загиблих військовослужбовців, аби надалі мати можливість брати участь у будь-яких заходах з вшанування пам’яті Героїв громади. Про це днями повідомила донька загиблого Героя зі Знам’янської громади Олександра Довжинського – Тетяна Ковальова, додавши до свого допису фотографії запиту робочої групи на встановлення тримачів для майбутніх банерів шістьом Героям, а також відповіді голови сільради Валентини Тринчі з відмовою.
Згодом на цей допис Тетяни Ковальової відреагував заступник керівника громадської ветеранської організації «Veterans HUB ODESA» Микола Сторожук, висловивши своє обурення щодо ставлення Знам’янської сільської голови до українських Героїв та їхніх родин, передає видання «Південь сьогодні».
Зокрема Микола Сторожук висловив питання до сільської голови Валентини Тринчі, чому на місцевому цвинтарі й досі відсутній пам’ятний надгробок на могилі загиблого воїна 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ Бриткара Івана Петровича, який був круглим сиротою та похований більше двох років тому.
«Чому Знам’янський сільський голова Валентина Тринча (Знам’янська об’єднана територіальна громада Одеської області Знам’янська сільська рада) продовжує ігнорувати звернення родин загиблих захисників України, проявляє байдужість та службову недбалість. Чому вона дозволяє собі говорити родинам загиблих Героїв: «Ви мене прославили на всю Україну (дивись допис від 03 січня 2025р.), але я все витерплю…» Напевно вона очікує приходу руzzкого міру… чи кого? Чому не володіє достовірною інформацією про загиблих Героїв, які поховані на цвинтарях в ОТГ? Чому на місцевому цвинтарі до цього часу відсутній пам’ятний надгробок на могилі загиблого солдата 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ Бриткара Івана Петровича, 07.07.1992 р.н., який був круглим сиротою та похований більше двох років тому (19.07.2022р.). Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області Марія Попова знаходилась у вас 29.01.2025 з робочим візитом, ви разом відвідали Алею Героїв, чи проінформували ви її про ваші відносини з родинами загиблих Героїв-земляків? Можливо ветеранській спільності вже разом з Представництвом Уповноваженого ВРУ з прав людини в Одеській області завітати до вашої громади, щоб вона поспілкувалась з родинами полеглих воїнів, як ви дотримуєтесь прав людини? Пані голово, можливо вже є нагальна необхідність також запросити до вас у гості представників 81 бригади та інших бригад про загиблих побратимів, яких ви не знаєте або не хочете знати?» – йдеться у дописі Миколи Сторожука.
Варто зазначити, що у рідних полеглих захисників громади також є й інші питання щодо ставлення адміністрації сільради до полеглих Героїв. Наприклад, Тетяна Кольвальова розповідала, що обіцянку замінити вигорілий та рваний прапор на могилі її батька місцева влада так і не виконала – родина зробила це самотужки. Крім того, деякі з родин загиблих Героїв громади раніше ділилися з журналістами видання «Південь сьогодні», що проведення воїнів в останню путь також не було організовано гідним чином. Але найбільший біль цих родин у тому, наскільки відкрито їм демонструють байдужість до їхніх полеглих на війні рідних та інших Героїв громади.
Попередні публікації про конфлікт між родинами загиблих Героїв Знам’янської громади та місцевою владою – за посиланням тут, тут, тут і тут.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Перше фото – з допису Миколи Сторожука
