Пройшли пекло, але не здаються: у реабілітаційному центрі в Одесі відновлюються захисники після важких поранень
У минулому році на Одещині запрацював другий інноваційний реабілітаційний центр національної мережі Recovery для поранених військових. Одеський центр, створений на базі обласного комунального медичного закладу, оснащений інноваційним обладнанням та облаштований з урахуванням вимог інклюзивності приміщень. Там поранені військовослужбовці можуть проходити відновлення з різними травмами, в тому числі з пораненнями, отриманими внаслідок вибухів. Заснували цей проєкт Віктор та Олена Пінчуки задля підтримки Сил оборони України.
З кожним пацієнтом у центрі працює мультидисциплінарна команда спеціалістів, яка складається з лікарів фізичної реабілітаційної медицини, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, асистентів, логопеда та психолога, які надають якісну, доступну та доказову реабілітаційну допомогу нашим захисникам та захисницям.Загалом у розпорядженні героїв і героїнь, які проходять відновлення в реабілітаційному центрі оснащенні сучасним обладнанням зал фізичної терапії, зал кінезотерапії, три кабінети апаратної фізіотерапії, кабінет ерготерапії, кабінет психологічної підтримки, маніпуляційна, а також 13 інклюзивних палат на 30 ліжок.
У сюжеті «Ранок у великому місті» телеканалу ICTV2 поділилися історіями бійців, які після отриманих поранень проходять реабілітацію в Одеському центрі Recovery, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Боєць з позивним «Ювелір» у складі 77 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ пройшов пекло Бахмуту. Внаслідок поранення у захисника зачепило спинний мозок – майже паралізувало. Однак, попри деякі невтішні прогнози лікарів, планує встати на ноги:
«Взагалі пощастило, що цілий, руки цілі, ноги цілі. Після такого це фарт просто. Головне триматися на позитиві, і все буде добре».
Свій позивний захисник отримав не просто так – «Ювелір» знаходив ворога дуже швидко, майже не залишаючи тому шансів:
«Ми дуже добре знаходили руських. Вони жили дуже мало, максимум півтора дня як ми їх знаходили».
В мирному житті «Ювелір» працював діджеєм, однак, коли прийшов час – став на захист України добровільно. У день отримання важкого поранення захисник з побратимами потрапив під сильний обстріл, каже – з трьох сторін ворог завдавав удару, зокрема, із кулемета. Через фонд родини Пінчуків військовий потрапив в Одесу, ближче до дому, де не був вже два роки.
«Тут умови дуже класні і по харчуванню, і палати, обслуговування, і плюс апарати теж нові привезли», – каже «Ювелір».
Завідувачка відділенням Олена Тараканова розповіла, що згодом у центрі буде ще більше залів та кабінетів, а за час роботи вже було реабілітовано більш ніж 550 пацієнтів:
«Сучасна реабілітація побудована на мультидисциплінарній команді, і мультидисциплінарна команда це не тільки лікарі з фізичної та реабілітаційної медицини. Це також фізичні терапевти, ерготерапевти, асистенти фізичних та ерготерапевтів, психологи, які націлені на результат та на доказову реабілітацію», – каже Олена.
Наразі реабілітацію в одеському центрі Recovery проходить Іван Слободенюк з Білгорода-Дністровського, який добровільно мобілізувався до лав ЗСУ став до служби у складі 25 бригади десантно-штурмових військ. Іван втратив обидві ноги в бою на Донеччині під Лиманом – йому ампутували ноги вище колін.
«Крили дуже страшно. Страшно не було, але було дуже багато прильотів. Потрапило дуже близько».
Накласти турнікет самостійно через поранення, зокрема, руки, військовому не вдалося. На щастя, поряд опинився побратим, що допоміг Івану.
А ось поруч із захисником Денисом не було нікого, хто міг би допомогти – боєць на позивний «Єврей» 11 днів утримував позицію на фронті з відірваною ногою та пораненнями:
«Поранений боєць був зі мною ще теж. Я був повзучій, як то кажуть, а він лежачий повністю. Перебиті всі суглоби. Я його вихожував потрохи, штурми відбивав. Мене штурмували вони 10 діб. І боялись підійти близько, не розуміли, що я один там був виживший такий. Я кидав гранати в усі боки, відстрілювався. Вони думали, що нас там група ще», – розповідає «Єврей».
На позиціях військові були не тільки без підтримки усі ці дні, а й без питної води – збирали дощові краплі та росу, аби виживати:
«Не знаю, як у мене вийшло вижити. Без води, краплі збирали дощові, росу збирали. Їжа ще була, але не могли їсти через зневоднення сильне. Трохи їси і починалися галюцинації. Я все чекав на їхнє ДРГ, думав прийде їхнє ДРГ і просто заріжуть нас. І так і не могли підійти до нас».
Окрім того, у бійця не залишилося зв’язку з побратимами, тому на одинадцятий день штурмувати поранених прийшли свої – думали, що позицію захопив ворог:
«Прийшли, кажуть, є хто живий. Ми кажемо – є. Вони кажуть – виходьте, здавайтеся, «п….и». Я кажу – сам ти «п….р», Слава Україні».
Зараз Денис активно відновлюється та задає ритму всьому одеському центру.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
