Кулеметник спецпідрозділу ВМС ЗСУ розповів про свій бойовий шлях та відновлення контролю над «вишками Бойка» у Чорному морі
Відновлення контролю над «вишками Бойка» у Чорному морі — одна зі стратегічно важливих для України спецоперацій. Бурові газо- та нафтовидобувні платформи біля берегів Криму в Чорному морі росія окупувала у 2014 році, а з початком широкомасштабного вторгнення використовувала у військових цілях — як вертолітні майданчики і для розміщення засобів РЛС. Наразі контроль цього об’єкта з боку України зокрема допомагає у забезпеченні роботи зернового коридору.
Журналістці «АрміяInform» вдалося поспілкуватися з кулеметником з позивним «Сексі», одним із членів того екіпажу зі спецпідрозділу Військово-Морських Сил ЗСУ, та дізнатися шлях та погляди захисника, а також як відбувалася ця операція України на морі , передає інформаційна агенція «Юг.Today».
«Я звичайний кулеметник», – каже про себе скромно 21-річний Вадим.
Початок військового шляху
Шлях військової служби захисник не планував цілеспрямовано – у 18 років розпочав своє навчання на економіста. Однак, у 2013 році пішов служити строкову службу в одну з військових частин в Одесі. У 2014-му почалася війна.
«При мені це все почалось — і при мені це все повинно закінчитись. Війна почалась, коли я був в армії. Нині я мобілізувався теж. І я разом з побратимами маємо це завершити», —заявляє військовий.
Після демобілізації у 2014 році Вадим знайшов роботу в цивільному житті. Потім, до широкомасштабного вторгнення, п’ять років працював менеджером відділу продаж в інтернет-магазині відомої мережі. Коли виповнилося 30, то вирішив їхати працювати за кордон та вже оформив паспорт. Але як тільки забрав документ — за кілька днів настало 24 лютого 2022 року:
«Одразу вирішив для себе, що виїжджати з країни не буду. В перші дні війни намагався записатися в ТрО — місць вже не було. Що мене мотивувало? Я не міг сидіти на місці. Треба було щось робити».
Йому вдалося мобілізуватися в вже у лютому 2023 року. Військовий каже, що порятунок навіть одного життя виправдовує той шлях, який він для себе обрав:
«Я вирішив для себе, що якщо зможу врятувати хоча б одне життя, то моя служба у війську точно буде того варта. Я потрапив у Військово-Морські Сили, на швидкісні морські катери, на посаду кулеметника».
Далі було ретельне навчання, відточування до досконалості навичок володіння кулеметом Browning, розуміння тактико-технічних характеристик зброї і катерів, на яких екіпаж мав виходити в море. Попри те, що захисник перебуває в лавах Військово-Морських Сил ЗСУ, плаває він, як зазначив, не на відмінно, однак, продовжує відточувати свої навички.
Робочий день кулеметника та перше бойове завдання
Як відомо, робочий день військових часто буває вкрай ненормованим. Така ситуація склалася і у Влада, що може працювати від 10-12 до 20 годин за кулеметом на хвилях.
Під час виконання завдань захиснику доводилося відпрацьовували по «шахедах», та ракетах, коли ходили по Дніпру. Іронізує, що «робочий день» орієнтовно починався о 22:00, коли активізовувались вороги. Потім почали виконувати завдання в акваторії Чорного моря. Невдовзі його групу прикомандирували до спецпідрозділу ГУР МОУ.
Пригадує, що в морі доводилося проводити по кілька днів: і під палючим сонцем, і в негоду. Був випадок, коли під час шторму військовий опинився за бортом — врятували побратими. А під час однієї з вилазок на морі команда потрапила в потужний шторм. Хвилі сягали близько 5 метрів. І якщо зазвичай, за нормальної погоди, треба 40 хвилин, щоб дістатися до берега, то того разу 30 кілометрів до берега військові долали протягом цілих шести годин:
Перше бойове завдання «Сексі» — «вишки Бойка». Від узбережжя Одеси орієнтовно 120 кілометрів, 3–4 години ходу в один бік:
«Катери мають бути повністю завантажені — БК, побільше БК! Паливо — ми заправляємося на ходу, робимо все швидко, переважно — під прикриттям ночі», – зазначає військовий.
Отже, перша вилазка до вишок — розвідка. Перевірили наявність замінування тощо. Підійшли до об’єкта, пригадує, пришвартувались. Розвідники полізли працювати на вишках. Минула десь година, коли десь метрів за 500, пригадує Вадим, пролетів ворожий Су-30:
«Ми не зрозуміли — за нами «сушка» чи ні? Почали одразу готуватися до бою. Чи було страшно від звуку ворожої авіації у відкритому морі? Не бояться тільки дурні… Але страшно більше перед завданням, бо ти не знаєш, чого чекати… А коли ступаєш на борт катера — всі переживання, страх і мандраж зникають. У тобі вмикається те, чого тебе вчили… Якісь інстинкти базові поведінки зі зброєю. Ти контролюєш повітря, крізь прилад нічного бачення контролюєш свій сектор, периметр, продивляєшся все! Літак пролетів — і буквально за п’ять хвилин ми побачили, що він відпрацював по Зміїному, скинув бомби. Виходить, що нас не помітили».
Перша розвідка була вдалою. Під час другої вилазки, що відбувалася також уночі, спецпризначенці спиляли на вишках дві РЛС, одна з них могла відстежувати рух суден у Чорному морі.
«Працювали за допомогою альпійського спорядження — спускали їх з висоти до катера. Я приймав їх на борту. А потім знайшли ще там запас вертолітних боєприпасів — некерованих авіаційних ракет. Спускати всі ті ящики, щоб ви розуміли, треба було по сходах, майже вертикальних. Один ящик важить десь 60 кг. Там їх було більш ніж десяток».
Зокрема спецпризначенці мали дедлайн – виконати всю роботу до світанку, тож працювати можна лише вночі, коли вороги «сліпі».
«Якими були відчуття? Нормальними. Почуття виконаної роботи. Під час кожної операції я маю впевненість в людях, з якими йду пліч-о-пліч. Впевненість у командирові — «Колібрі» вмів мотивувати власним прикладом. Якщо він йде — то і ти йдеш. Твій екіпаж — це твоя родина. І ти робиш свою роботу, тому що її повинен хтось робити. І конкретно ти повинен робити максимум», – поділився кулеметник.
Далі, за закономірністю, у пануванні над морем, має бути Крим, каже Вадим:
«Все закономірно: спочатку — знищено крейсер «москва», який контролював акваторію моря. Потім повернення Зміїного, де знищили купу ворожої техніки. Далі — «вишки Бойка». Це все — про контроль моря. Що далі? Все закономірно — Крим».
Спогади, думки про Перемогу та поради українцям
Найбільш пекучим спогадом для захисника стала втрата командира катерної групи – першої людини, з якою Вадиму довелося познайомився на початку служби:
«Дуже життєрадісний хлопець, ми були всюди разом. Він ще потім працював на Херсонщині. Їм катер підбили, але він вижив, повернувся без поранень. А потім стався нещасний випадок. Він загинув. Йому було тільки 23 роки. Я довго не міг із цим змиритися. Хотів перевестися в іншу частину. Але потім вирішив, що маю продовжити його справу, щоби пам’ять про нього жила. Я мушу зробити те, що в нас з ним не вийшло зробити. Я мушу разом з побратимами повернути наш рідний Крим».
Проте у службі військового трапляються й приємні моменти життя:
«Сходи і заходи сонця на морі, дельфіни, які нас частенько супроводжують… Коли вперше побачили пару дельфінів, то сприйняли це як знак, що все буде добре».
Окрім того, важливим для захисника є оточення – люди, які розуміють свою роль у сьогоденні та майбутньому країни:
«Я радію, що поруч зі мною люди, котрі розуміють, для чого вони у війську, для чого вони це роблять… Цей оптимізм передається. І віра в те, що все буде добре, бо ти робиш свою справу. І це такий кайф, коли завдання виконане, і ти відчуваєш втому, радість, і неймовірний приплив ендорфінів!»
Українцям, які ще не долучилися до лав Сил оборони, Вадим порадив пам’ятати, що війна не закінчиться одразу, і треба бути до цього готовими, аже вона може торкнутися кожного:
«З кожним днем треба ставати кращими. Тренуватися. Всім. Війна не закінчиться завтра і не післязавтра. Нам всім потрібно готуватися, максимально вивчати все, готувати себе фізично. Цікавитися військовою справою, піти на курси з тактичної медицини. Чимало людей думає, що ось це все закінчиться і ми заживемо так, як жили раніше. Але так не буде. Війна може торкнутися кожного».
Перемогою для військового є тільки один варіант, і це виведення ворожих військ і повернення наших тимчасово окупованих територій.
Варто зазначити, що Указом Президента України Вадим нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Має також відомчу нагороду Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Нині катери військової частини, де служить Вадим, беруть участь в операціях щодо розширення плацдарму на лівому березі Дніпра та розмінуванні Чорного моря.
«Сексі» також поділився цікавою інформацією – що з настанням весни і теплої пори року бойові завдання стануть… цікавішими.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – АрміяInform
