Завдяки протезу, встановленому у Superhumans Centre, 19-річна одеситка, яка втратила ногу на фронті, повернулася до повноцінного життя

У березні поточного року ЗМІ розповідали історію одеситки Руслани Данілкіної, яка у свої 18 років невдовзі після початку повномасштабного вторгнення поповнила лави ЗСУ, де служила зв’язковою. Після року служби Руслани машина, у якій вона перебувала, виконуючи бойове завдання, попала під мінометний обстріл. Дівчина була на межі смерті та втратила ногу.


На сьогоднішній день Руслані 19 років, і вона вільно рухається за допомогою протезу, який їй встановили у Superhumans Centre, про це у своєму дописі Facebook поділився Артем Бородатюк, повідомляє інформаційна агенція «Юг.Тoday».
Протез підтримав Руслану не тільки у фізичному плані: наразі дівчина вже не бачить свого життя без нього та будує плани на майбутнє, мріє.

Що нам відомо про Superhumans Centre?
Проєкт заснували Андрій Ставніцер та Філіпп Грушко. Superhumans – це некомерційна всеукраїнська клініка для військових та цивільних, які отримали травми внаслідок війни. Постраждалі можуть заповнити анкету на сайті та прикріпити відповідні світлини та документи з підтвердженням наявності травм в наслідок військових дій, щоб стати пацієнтами. Всі послуги для пацієнтів є безкоштовними.
У квітні на своєму Ютуб-каналі Міністерство охорони здоров’я України публікували відео про відкриття у Львові Superhumans Centre.
«B Superhumans Center безкоштовно надається спеціалізована допомога пораненим на війні українцям. Передбачається забезпечити такі напрями як протезування, реабілітація, лікування ПТСР і реконструктивна хірургія. Пацієнти можуть розраховувати на допомогу найкращих протезистів, реабілітологів, вузьких спеціалістів зі всього світу, що стало можливим завдяки підтримці благодійників, світових компаній та всіх небайдужих», – повідомляє Міністерство охорони здоров’я України у коментарях до відео.
Окрім того, Superhumans Centre має за мету надати освіту українським медикам, поділитися досвідом. Саме тому у Superhumans функціонує освітній напрямок.
«Ми будуємо госпіталь, який буде прикладом, і після нього ми збираємося поширювати цю практику в інших регіонах»,- сказав про свої плани Андрій Ставніцер в інтерв’ю з Голос Америки Українською минулого року.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА