Замість демонтажу у місті на півдні Одещини оновлюють маркери російсько-радянської спадщини

Побілити, пофарбувати, оновити – навесні в наших містах та селах ці слова стають ледь не девізом. Це й зрозуміло, у такому буянні зелені та квітів, що прикрашають вулиці, сквери та майданчики, все має бути оновленим та гарним. Проте є речі, які замість прикрашати потрібно замінити або демонтувати.
«Поки росіяни нещадно нищать Україну руйнуючи цілі міста, вбиваючи нас, не жаліючи ні дітей ні старих, радіючи кожному влучному пострілу в цивільні будинки – в нашому місті продовжують берегти російсько-радянське надбання», – розповіла у Фейсбук депутатка Білгород-Дністровської міської ради Оксана Соколенко.
До допису вона надала перелік пам’яток, які і досі стоять на вулицях міста, хоча давно мали б знаходитись на звалищі історії.
Так, за словами Оксани, які вона підтверджує фото, на подвір’ї школи №2 наразі стоїть «срібна, оновлена Зоя Космедемянська».
«Не уявляю що відповідають вчителі на питання дітей: «хто це?», – пише авторка.
В міському парку біля кінотеатру глядачів зустрічає золотий оновлений бюст Пушкіна. А в парку Перемоги – пам’ятник Героям і досі стоїть з написом «Великой Отечественной».


«Невже так важко замінити на «Другої світової» і привести у відповідність датування? Скільки ми будемо ще берегти нав’язану російською та радянською пропагандою історію і культуру?» – питає Оксана.
А дійсно, скільки? І що ще має статися, аби в місті, до назви якого додали «Дністровський», аби підкреслити його другорядність по відношенню до «російського брата», зрозуміли, що і досі плекають чуже замість свого?
Діана ГЕРГІНОВА