Морпіх поділився спогадами про події 24 лютого 2022 року: як опір захисників Зміїного врятував Одесу

Майор Ярослав Крикливий наразі командир 501 окремого батальйону морської піхоти. Повномасштабне вторгнення він зустрів на острові Зміїний, події якого стали всесвітньовідомими. Про те, як все починалося, яку мету переслідували захисники Зміїного та як окупанти захопили острів, морпіх розповів для «Ukrainer», передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Відомими події острова Зміїного стали зокрема завдяки фразі, яка стала прецедентною: вона на поштових марках, у піснях та зустрічається майже в усіх патріотичних магазинах країни. Усі знають у якому напрямку йде російський воєнний корабель. Проте гучною ця відповідь стала і для загарбників, які навіть по голосу українських полонених намагалися впізнати того, хто це промовив – змушували хлопців повторювати:
«В росії дуже взнавали за це «Хто послав». Жорстко було. Допитували, ледве до голосів не перевіряли. Змушували казати ті фрази», – розповідає морпіх.
Розпочалося усе о четвертій ранку 24 лютого 2022 року. Тоді захисники Зміїного отримали з бойового поста спостереження доповідь – на горизонті побачили корабель. Військові спочатку подумали, що це український «Сагайдачний», про що відзвітували командуванню з відповідним питанням:
«Я зробив, звісно, доповідь на командування військово-морських сил на чергового, що: «Бачимо корабель, скоріше за все «Сагайдачний». Дайте підтвердження, що «Сагайдачний» знаходиться в наших водах».
Проте отримали відповідь, що «Сагайдачний» знаходиться взагалі в Миколаєві. Після цього прикордонник сповістив захисників острова про початок повномасштабної війни:
«Прибіг прикордонник, який взаємодіяв, і каже: «Короче, почалася повномасштабна війна». Пости були підняті бо бойовій тривозі одразу, всі зайняли оборону. Після чого почали на нас йти катери».
Ярослав Крикливий пояснив, що окупанти хотіли висадитися з пляжу на острові, але українські військові заздалегідь встановили таблички «міни», що на деякий час відлякало ворога. Тоді агресор почав атакувати острів з кораблів та авіації. На жаль, усе озброєння, які мали захисники, було знищено одразу:
«Вони відійшли, відпрацювала «Москва», після чого вже пішла доповідь на командування, що по нам працюють з кораблів, після чого пішла авіація. Все тяжке озброєння, яке в нас було, яким можна було щось зробити, воно було буквально за перший нальот знищено».


Певний час українські військові мали зв’язок із командуванням, проте згодом ворог здогадався про це і перервав його:
«З командуванням був зв’язок, ми з ним підтримували, підтримували, підтримували… І в один прекрасний момент вони здогадались і просто знесли верхню частину острова. Там були антени, маяк оцей класний такий, мені найбільше подобався. Все просто знесли в нуль».
Протрималися захисники дотемна. Тоді, після чергового обстрілу, окупанти все ж таки почали висадку на Зміїний:
«Вже почало темніти, я пам’ятаю, вони знову нас пообстрілювали, і почалася висадка. Зв’язку немає, нічого немає, і все, там був кінець».
На жаль, досі не все полонені захисники острова Зміїний повернулися додому. Проте вони зробили найважливіше на той момент – виграли час для підготовки одеський військових до «зустрічі» з окупантами:
«По суті завдання ми виконали: чим довше ми трималися, тим більше Одеса окопалась. Все. Ну як би не прикро, хлопці в мене зараз ще є в полоні», – підсумував майор Ярослав Крикливий.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА