Єдисан і Буджак: як жила Одещина у добу розквіту Кримського ханства
У XV–XVIII століттях територія сучасної Одещини — історичні регіони Єдисан і Буджак — була живим прикордонним світом торгівлі, культур і народів у системі Кримського ханства та Османської імперії. Саме про ці два історичних регіони розповіли цього разу фахівці Українського інституту національної пам’яті у дописі «УІНП – Одеса», передає видання «Південь сьогодні».
Буджак — степ між Дунаєм і Дністром. Єдисан — простір між Дністром і Дніпром. Ці землі контролювали стратегічні міста-фортеці: Білгород-Дністровський (Аккерман), Кілія, Ізмаїл, Хаджибей, Очаків, Бендери. Вони були ключами до торгівлі на Дунаї та Чорному морі.
Степ не був пусткою — це був мультикультурний простір. Тут мешкали ногайці — кочові союзники кримських ханів, що контролювали степи; молдавани та волохи — землероби Буджака; греки, вірмени, євреї — торгові громади портових міст. Українські переселенці та козаки були мешканцями прикордоння.
Економіка степу складалася з кочового скотарства — коні, вівці, худоба; землеробства — зерно для дунайських портів і Стамбула, а також караванної торгівлі — зв’язок Балкан, Криму та Центральної Європи. Буджак був важливим продовольчим регіоном Османської держави, а Єдисан — мобільним військово-господарським тилом.
У містах діяли десятки мечетей, медресе та караван-сараїв. Іслам формував правову систему, освіту й міське життя, але поруч існували православні, вірменські та юдейські громади. Історики пояснюють, що це був справжній фронтир — не лише конфліктів, а й взаємодії цивілізацій. Життя тут визначалося сусідством із Річчю Посполитою, козацькими землями та Молдавським князівством. Степ був і торговим коридором, і ареною воєн, і місцем дипломатії.
У XVIII столітті все змінилося: експансія Російської імперії, ліквідація Кримського ханства (1783) та масова колонізація степу… Так завершилася епоха кочового прикордоння, а південь України почав нову історичну фазу.
«Історія Єдисану й Буджака руйнує колоніальний міф про «порожній степ». Це була складна цивілізація фронтиру — багатонаціональна, мобільна й економічно активна. Саме на цьому фундаменті згодом постала багатокультурна Одещина», — зауважують в УІНП.
