Які перспективи розвитку вівчарства в Одеській області
Наприкінці березня, аби дізнатися про ситуацію із тваринництвом на Одещині в умовах кліматичних змін, журналісти видання «Південь сьогодні» поспілкувалися з доктором ветеринарних наук, професором та заступником директора з наукової роботи Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН Олексієм Данчуком. Тоді науковець зокрема звернув увагу на вівчарство, як перспективний напрямок, який за умов державної підтримки фермерів міг би вдало приносити користь та прибуток, а також сприяти створенню нових робочих місць. Ці тварини не є такими вибагливими у годуванні та є більш адаптованими до погодних змін – зауважував Олексій Данчук.
А нещодавно про потенціал, виклики та перспективи розвитку вівчарства розповіли й у депутатській групі Одеської обласної ради «Аграрна Одещина». Далі наведемо інформацію депутатської групи про поточний стан цієї галузі в регіоні, а також її роль, як стратегічного ресурсу.
«Сучасні виклики, зумовлені війною, потребують комплексного переосмислення продовольчої безпеки, економічної стабільності та механізмів реабілітації постраждалих. В цьому контексті вівчарство, зокрема на півдні України, має стратегічне значення не лише як галузь тваринництва, а й як інструмент підтримки Збройних сил України (ЗСУ), засіб фізичної та психоемоційної реабілітації ветеранів, а також як джерело розвитку територіальних громад. Особливої уваги заслуговує Одеська область — один з історичних центрів вівчарства в Україні», – наголошує депутатська група «Аграрна Одещина».
Станом на 2024 рік, в Одеській області утримувалося 194,6 тис. голів овець — це найвищий показник серед усіх регіонів України, який становить 37,5% від усього поголів’я країни. Проте порівняно з 2017 роком кількість овець в області зменшилася на 28,3%. Зауважується – така динаміка викликає занепокоєння, особливо з огляду на високий потенціал регіону до розвитку галузі.
Основна частка утримання припадає на домогосподарства — понад 75% від загального поголів’я. Це свідчить про розпорошеність виробництва, слабку кооперацію та обмежені можливості для індустріального розвитку вівчарства. Лише 24,4% овець утримуються у фермерських господарствах і сільськогосподарських підприємствах, що мають більший потенціал для переробки продукції та виходу на ринки.
Продукти вівчарства як ресурс для обороноздатності держави
В умовах повномасштабної війни вівчарство демонструє приклад багатофункціональності:
М’ясо (ягнятина) — цінний високобілковий продукт для харчування військових та пацієнтів у шпиталях;
Вовна — сировина для виготовлення теплоізоляційного військового одягу, ковдр, валянків, спальних мішків тощо;
Молочна продукція — джерело корисних речовин для реабілітаційного харчування.
«Професійна спільнота вже випробувала в умовах фронту «окопний терморегулятор» — зимовий одяг із вовни, який значно перевищує за якістю турецький фліс та синтепон. Це доводить актуальність створення системи первинної обробки вовни в регіонах, які мають потужну сировинну базу. Одещина як регіон з найбільшим поголів’ям овець має всі передумови стати лідером у забезпеченні ЗСУ продукцією з вівчарства», – зазначають у депутатській групі «Аграрна Одещина».
Соціальний вимір: реабілітація через овітерапію
Звертають увагу й на тому, що вівчарство має і важливий соціальний компонент. Йдеться про створення умов для психоемоційного відновлення військових і цивільних осіб через взаємодію з тваринами. Так звана овітерапія — це форма терапевтичного контакту з вівцями, яка сприяє зниженню тривожності, відновленню сенсорної регуляції та гармонізації внутрішнього стану.
«Умови Одеської області (м’який клімат, степові простори, наявність сільських господарств) – ідеальні для розвитку спеціалізованих ферм з реабілітаційним компонентом».
Зокрема такі господарства можуть стати осередками для: соціального підприємництва, сільського зеленого туризму, реабілітаційних програм у співпраці з центрами ветеранської підтримки.
Економічний потенціал та племінна база
Попри зниження поголів’я, в Україні збережено генофондне племінне стадо, зокрема 11 порід, що дає змогу відновити галузь на сучасній технологічній основі. Більшість господарств Одещини орієнтується на м’ясо-вовновий напрям — це відповідає запитам ринку та дозволяє розвивати переробку продукції на місці.
З огляду на те, що Україна здатна утримувати понад 10 млн овець (при наявних 518,6 тис.), доцільним на думку аграріїв є створення високотехнологічних вівчарських кластерів у південних регіонах, зокрема на базі Одеської області. Це може включати: інвестиції у вовнопереробну інфраструктуру, створення племінних репродукторів, освітні програми для підготовки нової генерації вівчарів, механізми державної підтримки — гранти, компенсації, програми за участі донорів.
«Вівчарство на Одещині — це не лише галузь аграрної економіки, а й стратегічний ресурс у боротьбі за свободу й майбутнє країни. У воєнний час його значення виходить за межі традиційного тваринництва — воно трансформується в інструмент національної безпеки, соціального відновлення та міжнародного позиціонування української якості», – зазначає голова депутатської групи «Аграрна Одещина» Одеської обласної ради Алла Стоянова.
Тож, наголошується: завдання наукової спільноти, держави та бізнесу — відновити вівчарство як гідну та прибуткову галузь, яка формує продовольчу, соціальну й оборонну спроможність України.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – ілюстративне
