Як виживає виноробна галузь Одещини в умовах війни: in vino veritas – істина у вині!
Як показали наслідки російської агресії для економіки України, серед усіх галузей меншою мірою постраждав агропромисловий комплекс – він, як відомо, зберігає свою стійкість за рахунок експорту зернових культур, які дуже затребувані на світовому ринку продовольства. Однак у цьому випадку негативним винятком можна вважати виноградарську та виноробну галузь, яка в умовах воєнного часу зазнає гострої кризи. А оскільки значна частина виноробного потенціалу України зосереджена на Одещині, то для цього регіону доля промислового виноробства стає стратегічним економічним напрямком.
Що зараз відбувається в цій галузі і як їй вдається виживати за таких важких обставин? Кореспондент ІА «Юг.Today» вирішив вивчити цю тему на прикладі двох виноробних підприємств Ізмаїльського та Болградського районів – ПрАТ «Виноградар» (Ренійський винзавод) та ТОВ «Винхол Оксамитне» (виноробня та торгова марка Villa Tinta). Такий вибір був не випадковим. Ренійський винзавод, який володіє 380 гектарами власних виноградників і щорічно закуповує виноград у приватних виробників, ще до війни опинився у критичному стані. До цього призвела низка факторів: і необмежений імпорт іноземного вина та виноматеріалів на український ринок на шкоду інтересам вітчизняних виробників, і втрата російського ринку (повторимо: йдеться про ситуацію до початку путінської агресії), і збитковість більшості виноградників в Україні через неможливість реалізувати виноград за адекватними цінами. Якогось моменту Ренійський винзавод, що називається, настільки затарився власною продукцією, що подальша робота підприємства ставала технологічно неможливою та безглуздою.
У той же час ТОВ «Винхол Оксамитне», не відчуваючи особливих проблем з присутністю на ринку та репутацією, зіткнулося з проблемою зовсім іншого роду – це підприємство кілька разів зазнавало рейдерських атак. Остання з них відбулася порівняно недавно – у березні 2021 року, коли фіктивні «нові власники» спробували захопити престижний винзавод. На щастя, рейдерську атаку вдалося відбити, і торгова марка Villa Tinta продовжує тішити справжніх поціновувачів якісного бесарабського вина.
«Ситуація у 2022 році складалася так, що ми не могли прогнозувати обсяги збуту нашого виноматеріалу, і тому зробили його менше, ніж у попередні роки. Винзавод навіть відмовився від купівлі чужого винограду – ми використовували лише сировину, вирощену на власних виноградниках, – розповідає заступник директора Ренійського винзаводу Алєт Усамова. – Але для підприємства дуже важливим є те, що ми зберегли співпрацю з українськими контрагентами. А це означає, що зберігся ринок збуту нашої продукції. На щастя, більшість виноробних підприємств, що купують наш виноматеріал, продовжують працювати. І навіть ті з них, хто опинився в зоні окупації, не закрилися – вони «передислокувалися» і продовжують свою діяльність. Деякі виробники вина, до речі, влаштувалися на Одещині, що, знову ж таки, є для Ренійського винзаводу позитивним чинником.
Серед цих підприємств опинився і наш найбільший контрагент. Я не згадуватиму його назву, оскільки цією інформацією можуть скористатися наші конкуренти. В одному лише Болградському районі – кілька досить великих винзаводів, і кожен з них зараз веде боротьбу за ринок. І ми, ясна річ, дуже раді, що вдалося зберегти такого значного покупця нашого виноматеріалу. Більше того, ми сподіваємося, що у 2023 році наш винзавод збільшить обсяги виробництва, у тому числі для виходу на європейський ринок. Поки що рано говорити про це детально, але відповідні переговори з партнерами вже ведуться.
Якщо оцінювати стан справ загалом, то, звісно, нам дуже важко виживати за умов війни. Сьогодні виноробна галузь в Україні не є пріоритетною, і ми ставимося до цього з розумінням – держава має багато інших турбот і завдань. Отже, доводиться «триматися на плаву» самостійно. Тим не менш, оптимізму ми не втрачаємо – інакше просто не вижити».
«Погоджуся з Алєт Усамовою: вся винна галузь сьогодні існує в режимі виживання, і кожен виживає, як може, – коментує співвласник ТОВ «Винхол Оксамитне» Юрій Тінтулов. – Що стосується нашого підприємства, то ми тримаємося лише за рахунок готової продукції – вина. На хвилі патріотизму попит на українське вино помітно зріс, і це буквально нас рятує. Свого часу ми зробили ставку на високу якість продукції, і зараз саме цей фактор дозволяє підприємству зберігати більш-менш гідні позиції на виноробному ринку України. Так, наше вино – не найдешевше, у середньому ціновому діапазоні, але треба розуміти, що якісний продукт у принципі не може бути дешевим.
Нині ми маємо понад 500 гектарів власних виноградників. Це досить багато навіть для Бесарабії, тому доводиться «тягнути», незважаючи ні на що. Наприклад, минулий рік виявився неврожайним, але специфіка виноградарства така, що виноградники у будь-якому разі треба підтримувати у продуктивному стані та проводити з ними весь необхідний цикл робіт. Зараз ми розпочинаємо сезонне обрізання винограду».
Як зазначив Юрій Валерійович, Villa Tinta переважно представлена на внутрішньому ринку. Підприємство намагалося працювати на експортному напрямку, проте це завдання виявилося дуже важким. За словами нашого співрозмовника, світовий винний ринок (і особливо європейський) – це надзвичайно конкурентне середовище, в якому може пробитися далеко не кожен виробник. До того ж, винна промисловість залишається зарегульованою, що ускладнює життя виноробам. І якщо у багатьох країнах світу вино офіційно не вважається алкогольним напоєм (воно включено до категорії «продукт харчування»), то Україні ще далеко до такого рівня винної культури, вираженої у законодавчій сфері.
«Заради справедливості треба сказати, що наша країна неодноразово робила правильні кроки в цьому напрямку. Як відомо, свого часу в Україні досить активно діяла державна підтримка для посадки нових виноградників. Така політика була правильною – вона значною мірою себе виправдала, – продовжує Юрій Тінтулов. – Тепер державної підтримки у виноградарів немає, а під час війни, звісно, її ніхто не відновлюватиме, – уряд просто не має на це коштів, та й пріоритети зараз – зовсім інші. Представники виноробної галузі, до речі, теж були учасниками нещодавньої зустрічі з міністром аграрної політики України Миколою Сольським в Ізмаїлі (йдеться про виїзну нараду, яка відбулася у столиці Придунав’я 18 лютого ц.р. – Прим. авт.). У ході зустрічі, зокрема, було обговорено перспективи фінансової підтримки агропромислового комплексу за рахунок держбюджету в поточному році. На жаль, виноградарям та виноробам нічого не пообіцяли. Але ми, відверто кажучи, нічого й не чекали. А просити про допомогу у воєнний час – некоректно, скажімо так.
Інше питання, що державна допомога може бути не лише фінансовою. Повертаючись до теми зарегульованості вітчизняної винної галузі, я можу сказати, що останніми роками нам стало працювати значно простіше. У цьому сенсі держава вжила цілу низку заходів, які полегшили життя виноробів. Наприклад, спростилася звітність, є й інші позитивні моменти. Але головне – це те, що в Україні скасували оптову ліцензію на вино, що існувала багато років у розмірі 500 тисяч гривень для кожного виробника. Нині діє виробнича ліцензія, і вона вирішує всі питання з реалізацією продукції, причому скрізь. Оптова ліцензія збереглася лише для виробників міцного алкоголю, а у винній галузі – для тих, хто розливає готову продукцію з покупних виноматеріалів. Ті винзаводи, які роблять вино із власного винограду та на власних потужностях, звільнені від необхідності купувати оптову ліцензію. Як я вже сказав, наше підприємство теж входить до переліку таких винзаводів. Така практика існує вже кілька років, і це величезний прогресивний крок з боку держави».
Натомість винороби побоюються, що, вирішивши одні проблеми галузі, уряд може створити інші. Як розповів співвласник ТОВ «Винхол Оксамитне», сьогодні на рівні центральної влади розглядається можливість запровадження так званих електронних акцизних марок. Державу зрозуміти можна: тим самим вона намагається ефективніше відстежувати весь процес виробництва та збуту алкогольної продукції. Але якщо така система контролю пошириться і на вино, то, як переконаний Юрій Валерійович, вона негативно вплине на всю виноробну галузь (до речі, на алкогольному ринку однієї з сусідніх країн вже давно діє ЄДАІС – єдина державна автоматизована інформаційна система обліку обсягу виробництва та обороту етилового спирту, алкогольної та спиртовмісної продукції; ця система дозволяє контролювати буквально кожну пляшку вина або інших алкогольних напоїв; мабуть, уряд України має намір створити подібну систему обліку – Прим. авт.). За словами Юрія Тінтулова, ця ініціатива вже перебуває на стадії законопроекту.
«Я вважаю, що держава в будь-якому разі має йти шляхом спрощення регулюючих процедур. Якщо навіть електронна система контролю загалом виправдана з погляду державних інтересів, то принаймні виноробну галузь не можна ставити в один ряд із виробництвом міцного алкоголю, – каже наш співрозмовник. – У всьому цивілізованому світі, а тим більше у тих країнах, де є винна культура, виноробство – це «особливий світ». Чому? Тому що виноробство – надзвичайно затратна, трудомістка та ризикована галузь. Для того, щоб виростити якісний виноград, а потім зробити з нього якісне вино, треба витратити стільки ресурсів, часу, коштів, фізичних та моральних сил, що виробники горілки, наприклад, можуть бачити таке лише у жахливому сні. Відповідно, до виробництва вина та міцного алкоголю має бути принципово різне ставлення. І справедливість такого підходу повністю підтверджується світовим досвідом».
Додамо (не як рекламу, а для розширення інформаційного кругозору), що у листопаді 2021 року продукція Villa Tinta завоювала три золоті та п’ять срібних медалей на Міжнародній виставці вина та алкогольних напоїв «Wine&Spirits Ukraine» – єдиному міжнародному винному форумі, який щороку відбувається у нашій країні 1-4 листопада. Виставка важлива насамперед своїм дегустаційним конкурсом за участю українських та зарубіжних фахівців. На винний форум 2021 року Villa Tinta представила 12 зразків своєї продукції, з яких 8 отримали високі нагороди. Такий результат каже сам за себе.
Більше того, ТОВ «Винхол Оксамитне» продовжує розвиватися та підкорювати нові вершини українського виноробства. Як повідомила Асоціація крафтових виноробів України, що створює бренд «Wines of Ukraine», 4 виноробні компанії з Одеської області допущені до участі у Міжнародній виставці «Prowein», яка відбудеться в Німеччині наприкінці березня ц.р. Серед чотирьох винних виробників Одещини, які отримали можливість «підкорити» серця німецьких (і не лише) шанувальників найдавнішого благородного напою, буде і Villa Tinta.
Андрій ПОТИЛІКО
НА ФОТО: Старі бесарабські лози, які пережили багато чого за своє життя, у тому числі й війну. Фото автора
