Вилківським рибалкам знов затримали вихід на воду, цього разу на тиждень
«Дозволи мають бути через годину». Таку новину журналістам видання «Південь сьогодні» пообіді 25 березня повідомив директор Дунайського біосферного заповідника Олександр Волошкевич. Зазначимо, що питання про те, чи прийшли ці дозволи, а йдеться про документи, які вилківські рибалки чекали від Одеської обласної військової адміністрації, ми Олександру Миколайовичу за останні два тижні ставили рази чотири. У месенджері, щоб задарма не відволікати. І тут от написали саме вчасно.
За дві години ми вже телефонували голові Дунайської риболовецької асоціації Ларисі Щьолокової, з якою, нагадаємо, востаннє спілкувалися 10 березня. Тоді наша співрозмовниця ділилася подробицями нещодавнього візити своєї колеги до Кабміну та сподіваннями на якнайшвидше вирішення проблеми. Але швидко, як ви зрозуміли, не вийшло.
Проте дозволи на роботу в межах природно-заповідного фонду вилківські рибалки наразі все ж мають. Щоправда, тільки в електронному виді. Але це вже, врешті-решт, дає їм змогу виходити на воду.
«Врешті-решт. І знов таки дякуючи депутату Верховної Ради Степану Чернявському, якому я знову вчора телефонувала. Він знову за нас заступився. Дозволи, виявляється, були підписані ще 17 та 19 березня. Це просто тягнули час. Нащо?.. Поклонів від нас хотіли?.. Тож дозволи ми сьогодні отримали, але без казусів, знов таки, не обійшлося», – розповіла Лариса.
Щодо казусу, то Лариса Вікторівна каже, що сьогодні, 25 березня, рано-вранці її розбудили рибалки, які повідомили, що їхні колеги з одного з місцевих підприємств попрямували до заповідника. З дозволами на руках. Зі слів Лариси, розповсюдилася інформація, що дозвіл для підприємства, лише цього одного, дехто «дістав». І люди пішли працювати.
«А ми, дев’ять підприємств, стоїмо і лише отримуємо дзвінки від своїх співробітників. Хоч на день, але затягнути. Це кошмар якийсь. Сьогодні ми, звісно, вже нікуди не пішли. Поки дозвіл отримала, поки роздрукувала, ось роздаю на руки. Так от, дозвіл, отриманий вчора цим підприємством, від нашого відрізняється. В них написано «згідно постанови №1347», а нас зобов’язують вести журнали. Благо не написали, що в паперовій формі. А то я вже хотіла телефонувати адвокату», – обурюється підприємиця.
Отже, прогнозуючи у нашій попередній розмові, що такими темпами рибалки вийдуть на воду наприкінці березня, Лариса була абсолютно права.
«За цей час ми багато втратили. Навіть якщо б десять човнів приносили по десять кіло, це вже сто кілограмів. Помножте на ціну прийомки триста п’ятдесят гривень. І на місяць, майже, який ми простояли. Ми отримуємо дуже навіть пристойну суму. Це тільки я, в мене лот мінімальний. Є лоти по п’ятнадцять, двадцять човнів. Люди втратили реально великі кошти», – ділиться розрахунками наша співрозмовниця.
Щодо самого оселедця, то його зараз йде дуже мало. Тому ці розрахунки такі скромні. Зараз сподівання рибалок лише на підвищення температури до сталих чотирнадцяти градусів, які тут називають «нашими температурами».
А як мало, то й ціна відповідна. У Вилковому свіжу дунайку продають по чотириста, а то й по чотириста п’ятдесят гривень. До Одеси дунаєчку везуть з Ізмаїла, Кілії, Рені. Адже вона, хоч і у невеликій кількості, вночі тут проходить. І на ранок якраз опиняється вище за течією.
«А в нас ділянка ця дозволена маленька. В нас туди рибалок вийшло ну відсотків десять. Там вчора шістдесят човнів було. Хтось навіть одну тоню не встиг стягнути. Просто не дочекався черги. Там наступний чекає сорок хвилин, перш ніж сітки кинути. Інакше сітки одна одну накриють», – пояснює причину, через яку рибалки змушені чекати дозволів на роботу у заповідному фонді, Лариса.
Проте втратили гроші через усю цю бюрократію не тільки рибалки. Втратила й держава.
«Держава недоотримала, я недоотримала, люди не працевлаштовані. Зараз ми працюємо за договором цивільно-правового характеру. Якщо вийшла людина, то я йому плачу. І плачу податок. А офіційне працевлаштування в рибалок буде з завтрашнього дня. І тоді я вже буду сплачувати з його зарплатні. А сьогодні він впіймав п’ять кілограмів, то я заплачу з п’яти кілограмів. А це ж копійки. А основна маса рибалок весь цей час в мене не виходили. Вони навіть не захотіли перелаштовувати для цього сітки. Тут потрібні нижчі та вужчі сітки. Хтось взагалі не дочекався і пішов. Хто на будівництво, хто ще кудись. В мене таких три екіпажі. Я декого на заміну знайшла, але десять човнів, як я купувала лот, в мене не вийде. Буде менше. І у всіх така ситуація. Взяли лот на двадцять, а працюватимуть дванадцять. В іншого – чотирнадцять чи п’ятнадцять. Рибалок немає. Ситуація плачевна. І нам ще таке з дозволами роблять. Одні люди, вони «порішали», інші – ні», – резюмує Лариса.
Отже «великий вихід» рибалок на воду у Вилковому має відбутися завтра. А міг би й тиждень тому. Як мінімум. А міг би й місяць тому. Але, як виявилося, для цього кожні двері у кожній інстанції хтось мав «відкрити».
Діана ГЕРГІНОВА
