Військовослужбовиця батальйону ТрО, сформованого у Болградському районі, про рішення піти на службу, перший бойовий досвід та втрату побратимів

Анастасія – стрілець 184 батальйону 122 окремої бригади Сил територіальної оборони. У свої 26 років вона змінила цивільну роботу оператора Нової пошти на бойову посаду у війську. Про рішення дівчини доєднатися до лав армії, перший бойовий досвід на Донеччині, важкі втрати побратимів та мотивацію захищати країну, розповіли у дописі пресслужби 122 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, передає видання «Південь сьогодні».
У родині Анастасія не єдина військовослужбовиця – вже три роки країну боронить у лавах української армії її брат. Згодом, під час служби, вони навіть зустрілися на Донеччині:
«24 лютого 2024 року я підписала контракт та долучилася до Збройних Сил України. Мій брат вже три роки у війську, тому я не перша з родини, хто пішов на війну. Про моє рішення стати на захист країни та разом з усіма перемагати ворога знала лише мати. Брату я не говорила, що йду служити. Лише, коли підписала контракт, відправила йому фотографію. Він був у шоці. Пізніше ми з ним зустрілися в Донецькій області. Спершу він сказав, що треба дати мені по шапці. Але, звичайно, підтримав. І зараз він постійно турбується про мене, запитує, як у мене справи, чи мені не страшно. Мені пощастило, що у мене є така велика підтримка».
Захисниця обрала для себе позивний «Ваяна» на честь героїні мультфільму – дівчинки, яка врятувала свій народ від великої біди. Анастасія розповідає, що у підрозділі військові ставляться до неї на рівних – насамперед, як до побратима.
«Мій позивний «Ваяна», але побратими часто звертаються до мене «братан». У підрозділі немає упередженого ставлення до мене. Мене сприймають, у першу чергу, як бойового побратима, а не як жінку».
Свій перший бойовий досвід «Ваяна» отримала у Донецькій області, а зараз – виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку. За час служби захисниця отримала кілька контузій, а одного разу з водієм вони потрапили під приціл ворожого дрону:
«Після навчального центру я півтора місяця побула у підрозділі, а потім ми поїхали на бойові. Це був Покровський напрямок. Там я передавала хлопцям інформацію про виліт ворожих пташок, завжди була на зв’язку, щоб у разі чого терміново викликати евакуацію та врятувати життя побратимів. Від ворожих обстрілів отримала декілька контузій. А одного разу, коли ми їхали із водієм, за нами полював FPV-дрон противника. Але Бог нас береже, тому дрон пролетів повз нашої автівки. Зараз я несу бойові чергування на другій лінії оборони, сиджу на рації».
Найважче на війні для Анастасії – усвідомлення того, що побратими, люди, до яких звикаєш, гинуть, а ти нічим вже не можеш допомогти. Захисниця додає – якби на захист країни ставала більша кількість людей, живими та здоровими поверталося б додому більше військовослужбовців.
«Мені хочеться, щоб ми якнайшвидше вибили окупантів із нашої землі. Щоб більше не було втрат, щоб ніхто не гинув. Щоб усі чоловіки та жінки повернулися додому. Були поряд зі своїми родинами. А діти – мали майбутнє і ніколи не бачили війни. Якби більше людей долучалися до війська, ми мали б більше ротацій та можливості відпочити. Тоді більше військових поверталися б додому живими та здоровими».
«Ваяна» також переконана, що у кожної людини є вибір. Проте, захист рідної землі – справа кожного свідомого українця, і кожен полеглий воїн віддав своє життя не тільки за свою родину, а за кожного українця. Анастасія зауважує – жінки наразі теж активно беруть участь у бойових діях:
«Кожен Герой, який поклав своє життя, захищав не лише свій дім та свою родину, він захищав кожного українця. Тому мені незрозумілі ті чоловіки, які ховаються чи бояться. Коли я навчалася, у моєму підрозділі було 40 дівчат. Жінки нічого не бояться. Вони обирають для себе бойові посади: медиків, операторів дронів, гранатометників. Навіть якщо жінки обійматимуть лише тилові посади, більше чоловіків матимуть змогу тримати оборону на лінії фронту. Ми однозначно переможемо у цій клятій війні. Український народе, тримайся! Ми будемо йти лише вперед. І все буде Україна!»
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – 122 окремої бригади Сил територіальної оборони