В селі півдня Одещини жінки щомісяця відправляють військовим пакуночки, які на деякий час повертають захисників додому
В селі Мирнопілля Теплицької громади Болградського району дружини, сестри та інші рідні та знайомі військових регулярно збираються, щоб приготувати захисникам домашню випічку, а також в’яжуть теплі речі. Про турботливих мешканок села розповіли у сюжеті «Суспільне Одеса», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
«Деякі кажуть, що вони закривають очі, і це дозволяє їм на дві хвилини зануритись в атмосферу дому», – каже волонтерка Катерина Фічоряк.
Катерина і сама має рідних військових: двоюрідний брат, який перебуває на передовій, племінник та чоловік. Жінка в’яже хлопцям теплі шапки та снуди.
Вона розповіла, що спочатку в селі кожен відправляв своїм близьким військовим передачки окремо. Але якось подружка запропонувала їй відправити посилку комусь із захисників, і тоді по селу кинули клич. Волонтерка пояснює, що в селі майже у кожного є чи то родич, чи то знайомий, який боронить Україну. На захист Батьківщини із села Мирнопілля пішло багато хлопців, зокрема це представники різних національностей: гагаузи, болгари та молдовани.
Зараз односельці об’єднують зусилля та раз на місяць збирають один великий пакуночок. Навіть бабусі в’яжуть хлопцям на передову шкарпетки чи теплі пояси на спину.
Катерина ділиться, що військові зазвичай дуже раді таким теплим пакуночкам.
«Робили наші батьки, наші бабусі. І ми з дівчатами вирішили, що і ми зробимо для наших хлопців рогалики», – розповідаєдиректорка будинку культури Тетяна Гриневич.
Жінки збираються разом та готують захисникам домашні смаколики, які згодом разом із теплими речами, відправляться до них на фронт. Жінки кажуть, що така випічка повертає їх у спогади дитинства.
Дружина військового Ірина Євдокімова поділилася, що її чоловік пішов боронити Україну на другий день повномасштабного вторгнення
«Ми постійно розмовляємо по відеозв’язку. Я кажу: «Я вже втомилась. Я хочу, щоб ти був вдома». Я його запитала що мені робити. Він каже: «Роби що хочеш. Але я залишусь до кінця, до Перемоги». Я йому сказала, що я залишаюсь тут. І я допомагаю всім, чим можу. Він вдячний. І не тільки він, його бригада, його побратими всі, хто з ним знаходиться. Він не раз отримував від нас смаколики. Вони сказали, що наші жінки молодці».
Тож, жінки відчувають, що наші захисники потребують такої допомоги, як навіть звичайні домашні смаколики.
Посилки для військових збирають по мірі можливостей. Хтось допомагає продуктами, хтось грошами, хтось рогалики випікає, а хтось підтримує. Пакунки відправляють через тих захисників, які приїхали у відпустку, через волонтерів чи на вказану адресу. Зараз жінки також відправлятимуть таку посилку через військового односельця.
«Нам дуже приємно, коли хлопцям ми можемо віддати хоч якось свою частинку любові» – зізналася Тетяна Гриневич.
Підготувала Амелія МИЙНОВА
