В Ізмаїлі завтра проведуть в останню путь полеглого на Херсонщині морпіха: яким був Олександр Єфимов
Завтра, 13 жовтня, Ізмаїл попрощається із мешканцем міста, 39-річним матросом, морським піхотинцем Олександром Єфимовим, який віддав своє життя, захищаючи Україну від російських загарбників. Воїн загинув першого жовтня біля села Давидів Брід Бериславського району Херсонської області. Цю трагічну звістку журналісту інформаційної агенції «Юг.Today» повідомила дружина полеглого бійця Алла Єфимова.
Про Олександра відомо, що він народився 6 серпня 1983 року в Ізмаїлі. Закінчивши міську школу №2, продовжив своє навчання в місцевому професійно-технічному училищі №7, отримавши диплом зварювальника. За фахом чоловік ніколи не працював. Більше вісімнадцяти років Олександр віддав Ізмаїльському порту, де спочатку був матросом, потім в підмінній команді – шкіпером, а останнім часом входив до штату охоронної служби. З 2014 року добровольцем пішов в АТО в Донецьку область боронити Україну від окупантів, де перебував протягом восьми місяців. Там отримав серйозне поранення, внаслідок чого був списаний з військової служби. Однак, незважаючи на стан здоров’я, боєць ще двічі повертався на Донбас.
Добра знайома Олександра, мешканка Ізмаїла Олександра Безсонова, дізнавшись про його загибель, написала з великим сумом на своїй сторінці у Фейсбуці: «Саша Єфімов. Заєць… веселий, балакучій і дуже справжній. Спочивай з Миром!». Дружина військового нам розповіла, з чим пов’язане його таке оригінальне прізвисько – Заєць. Зізнається, що у Сашка була своєрідна будова тіла – дуже довгі ноги.
«Коли в 2014 році він перший раз потрапив на полігон, де проходили навчання, Сашко швидше за своїх товаришів по службі бігав по полю. Звідси і пішло це кумедне прізвисько», – розповідає Алла.
Дружина згадує, що вже ввечері 25 лютого цього року, на другий день повномасштабного вторгнення рф на територію України, чоловік покинув рідну домівку. Алла при цьому навіть не знала, куди поїхав її чоловік. Каже: як стало вже відомо згодом, протягом півроку він проходив службу в різних куточках Одеської області. Поїхав, бо хотів, щоб його близькі спали спокійно та жили під мирним українським небом. Вдома його чекали троє неповнолітніх дітей: чотирнадцятирічний син Михайло та дві доньки – одинадцятирічна Іринка та п’ятирічна Тетянка. Вперше за шість місяців Олександр приїхав навідати родину 10 вересня лише на одну добу, а вже з середини місяця перебував на Херсонщині. Останній раз чоловік виходив на зв’язок з Аллою ще тридцятого вересня… А вже 11 жовтня до родини прийшло офіційне підтвердження про загибель коханого чоловіка та батька…
Варто зазначити, що Олександр дуже любив активні прогулянки на свіжому повітрі, зокрема катання на велосипеді. Навіть перебуваючи останні дні на фронті, попросив своїх знайомих придбати йому велосипед, який чекав на його повернення з війни. За часів мирного життя боєць був постійним учасником різноманітних патріотичних заходів в Ізмаїлі. Залишилось дуже багато світлин з Олександром на фоні державного прапора України. Це був справжній Герой – з Україною в душі, з любов’ю до рідної землі у великому та доброму серці.
Прощання з загиблим Героєм відбудеться завтра, 13 жовтня, з 11.00 до 11.15 на вулиці Коцюбинського, 122. Олександр Єфимов буде похований на Алеї слави, розташованій на новому кладовищі в Ізмаїлі.
Це вирва у серці… велика чорна безпросвітна вирва.. Нестерпний біль за молоде життя. Та Олександр поклав його за незалежність, за Україну, за свою землю і родину. Хай прийме Господь його душу до квітучого саду, де немає сліз і печалі.
Колектив інформаційної агенції «Юг.Today» низько вклоняється та схиляє голову в глибокій скорботі перед родиною загиблого. Ми всі в неоплатному боргу перед нашими захисниками…
Герої не вмирають! Вони йдуть боронити Україну в інших вимірах.
Інна ДЕРМЕНЖІ
