Чому в селі Ізмаїльського району полуниця червоніє від сорому
Невеличке село Ліски Ізмаїльського району, яке по праву називають полуничною столицею Одещини, постачає на ринки обласного центру декілька сотень тонн солодкої ягоди щорічно. Зустріти запашну ягоду з Кілійської громади можна й на центральному ринку в Ізмаїлі, ціна якої сьогодні, 26 травня, в середньому коливалася на рівні 80-95 грн за один кілограм. Але чомусь в самих Лісках цьогоріч полуниця червоніє від сорому, бо ж посередники скуповують її у селян по 40-50 гривень за кіло (минулоріч її вартість була вдвічі більшою). Адже не у всіх людей є можливість самостійно транспортувати її по місцевому бездоріжжю до ринків Одещини. Та й проблема з наповнюваністю водою місцевої річки Дунаєць, звідки здійснюється полив полуничних рядів, попри обіцянки чиновників різних рівнів не була вирішена остаточно.
Ця ягода — специфічний продукт, який треба примусово поливати. І вирощуванням полуниці займаються протягом року: закінчується сама полуниця, починається розсада, потім її висаджування. Майже до перших морозів відбувається підтримка новопосадженої ягоди. Тобто в Лісках практично немає періодів, коли б не потрібна була вода для догляду за полуницею.
Про це журналісту інформаційної агенції «Юг.Today» повідомили стурбовані мешканці населеного пункту.
За словами селян, ціну полуниці формують перш за все покупці, люди, які можуть придбати цей товар. Але із початком війни статки населення зменшилися суттєво. Ба більше, на ціноутворення суттєво впливають умови вирощування ягідної візитівки Лісків та змога нормального її транспортування для подальшої реалізації, аби уникнути посередників та знизити собівартість полуниці для населення. Бо ж спочатку, як цього року з’явилися перші партії ягід, продати їх було неможливо. Останніми тижнями почали приїздити покупці з інших областей, тому збут полуниці стабілізувався. Але ж це не вирішення основних проблем…
Через тривалі холоди на початку весни, кажуть місцеві, в Дунайці спостерігався критичний рівень води.
Нагадаємо, староста села Галина Іванова в своєму звіті зазначила, що забезпечення водопостачання в Лісках та технічне обслуговування водогону здійснюється комунальним підприємством «Світло». Працюють два слюсаря та один контролер. Майже сорок років як збудовано насосну станцію та водогін завдовжки п’ятнадцять кілометрів. Наразі на 9,5 км замінені труби, а ще 5,5 км необхідно відновити. Окрім того, насосна станція потребує термінового капітального ремонту, інакше Ліски можуть залишитися без води.
З цього приводу минулоріч на зустрічі з водокористувачами було прийнято рішення подати воду мотопомпою з каналу, поглибивши єрик. Сумісно з ТОВ «Рис Бессарабії», що надало робітників та техніку, та мешканцями, які виділили паливо для обладнання, менше ніж за тиждень наповнили Дунаєць водою. Окрім того, активісти прочистили інший вхід в Дунаєць з річки Дунай. Проте через низький рівень води в самому Дунаї та замулення труби було недостатньо води для забезпечення усього села. Підготовчі роботи для розчистки труби технікою у 2023 році проведено.
Місцеві не заперечують, що воду в річці розчистили. Вона зайшла, але згодом рівень води в річці піднявся. Місяць назад почалося підтоплення будинків у селі. Люди кажуть, що староста переполошилася, було вирішено Дунаєць засипати мішками із землею. Як результат, у річці тепер стояча вода з неприємним запахом.
“В нашій річці то зовсім немає води, то її занадто багато. А все через те, що немає шлюзу, який би регулював подачу води в Дунаєць”, – бідкаються жителі.
А ще люди вже втомилися просити відремонтувати двадцятикілометрову ділянку дороги Ліски-Кілія, бо ж розуміють, що “не на часі”. Минулоріч голова Кілійської громади Вячеслав Чернявський під час свого відеозвернення надавав роз’яснення, що проєкт на відновлення цієї траси вже зроблений. Вартість капітального ремонту дороги Кілія – Ліски складає більше 500 млн грн. У 2022 році Кабмін навіть обіцяв виділити 300 млн грн, аби розпочати ремонтні роботи. Але з початком війни ці плани довелося відтермінувати. Однак, як запевнив Вячеслав Чернявський, на нараді, що відбулася в листопаді, з фермерськими господарствами Лісків, старостою села, громадянами, що прийшли на прийом, знайшли спільне рішення. З села до Кілії є коротка польова дорога. За Лісками наявна ділянка в кілька кілометрів, яку треба зробити проїзною – просто засипати найбільші ями. Ця робота мала проводитися спільними зусиллями місцевих фермерів та комунальним підприємством «Добробут».
Проте, як скаржаться лісківці, обіцянки забулися та до трикілометрової польової дороги, що є найкоротшою до Кілії, нікому діла немає. А треба небагато — запустити спецтехніку, аби її привести до ладу, як це робили два роки тому назад місцеві небайдужі мешканці.
Окрім того, на думку селян, цей шлях, якщо його відремонтувати, суттєво скоротить стокілометрові кола через інші населені пункти через бездоріжжя для великовантажного транспорту, який рухається до порту.
Ірина ГРАДИНАР
