Був легендою поліції та свідком жахів у Бучі: на Ізмаїльщині відкриють меморіальну дошку на честь загиблого воїна-земляка
У Трудовому Кілійської громади Ізмаїльського району мають намір відкрити меморіальну дошку на честь загиблого на Донеччині військового, уродженця села Євгена Лебедька. З такою ініціативою виступили однокласники захисника України. Наразі в селі оголошено збір коштів. Встановлення пам’ятного знаку коштуватиме п’ятнадцять тисяч гривень.
Про це повідомляє інформаційна агенція «Юг.Today».
Журналісту нашого видання вдалося поспілкуватися із дружиною полеглого військового Оксаною, аби більше дізнатися про життєвий шлях Героя родом з Ізмаїльського району.
За словами нашої співрозмовниці, Євген Володимирович народився 9 травня 1971 року в селі Трудове колишнього Кілійського району. Тут закінчив місцеву школу, в Ізмаїлі отримав диплом матроса-моториста. Після служби в армії Євген пройшов навчання в одеській школі міліції, протягом десяти років пропрацював в правоохоронних органах в Кілії. Тут зустрів свою другу половинку, кохану Оксану, уродженку Київської області, яка на той момент працювала в банку.
У 2002 року чоловік переводиться до Бучанського відділу міліції. Вже в Києві Євген стає студентом Національної академії внутрішніх справ, де отримує фах юриста. Через вісім років йде на пенсію, обіймаючи на той момент посаду заступника начальника Бучанського відділу міліції в званні майора.
Після виходу на заслужений відпочинок Євген ще деякий час пропрацював в службі охорони одного з навчальних закладів Бучі. А згодом присвятив весь свій час вихованню молодшого сина Матвія.
Дружина Оксана згадує, що її чоловік мав золоті руки, по господарству міг зробити будь-що. Тому по допомогу до нього зверталося дуже багато знайомих: Євген ніколи не відмовляв. Він дуже полюбляв рибалити, вправно стріляв із мисливської рушниці під час полювання. Мав багато друзів, його шанували по всій Бучі за професіоналізм та повну відданість службі в правоохоронних органах.
24 лютого 2022 року родина Євгена зустріла в Бучі на Київщині. У мирне життя увірвалися нескінченні обстріли рашистів, а через три дні — повна окупація міста.
Бучанський район перебував в окупації з 27 лютого по 31 березня 2022 року. Йдеться про такі населені пункти, як Буча, Ірпінь, Бородянка, Гостомель, Мотижин та інші.
За 33 дні окупації рашисти вбили понад 1400 мирних жителів, зруйнували 3846 житлових будинків.
Після того, як окупантів вигнали з Київщини, в районі були виявлені масові поховання і катівні, де знайшли тіла 175 осіб. З них 116 – у похованні біля церкви Андрія Первозванного у Бучі, де серед загиблих є тіла 26 жінок і двох дітей.
Саме неподалік цього храму проживала родина Євгена, що більше десяти днів знаходилася в окупації. На щастя, їм вдалося вирватися з Бучі “зеленим” коридором 10 березня та перебратися до Чернівців.
“Ці дні ми жили під постійними обстрілами, їздили ворожі БТРи повз наш будинок. Не вистачає слів, щоб передати жахи під час того періоду окупації”,- зізнається Оксана.
Після захоплення Бучі російські окупанти вирішили провести “зачистку” серед місцевого населення. Вони обходили домівки та шукали українських військових, правоохоронців, волонтерів і патріотів. Росіяни вважали, що всі ці люди можуть чинити їм опір. “Завітали” рашисти також і до квартири Оксани, але, на щастя, родина на той момент вже як тиждень виїхала у безпечне місце. Окупанти вибили двері в оселю, все тут перевернули, бо шукали колишнього правоохоронця зі заздалегідь підготовленого колаборантами списку “неблагонадійних” містян.
Переживши бучанські жахи, які шокували весь світ, Євген вже 19 березня добровольцем пішов до лав Збройних Сил України. Зі своїми побратимами чоловік захищав суверенітет та свободу України в найгарячіших точках. На жаль, виконуючи бойове завдання в районі селища Озарянівка Бахмутського району Донецької області, старший стрілець героїчно загинув 31 серпня 2022 року. Декілька місяців, каже Оксана, її чоловіка вважали зниклим безвісти. У зв‘язку з тим, що свідчення побратимів дуже відрізнялися, у жінки жевріла надія, що Євген живий і перебуває в полоні. Але під час розслідування військової частини всі свідки підтвердили загибель бійця. Після Нового року остання краплина надії у його близьких “випарувалася”…
Оксана не може поховати чоловіка і через дев’ять місяців після його загибелі. Вона навіть не знає, де зараз перебуває тіло коханого. Попри нестерпний біль, вона знаходить силу жити далі заради їх спільних дітей – дванадцятирічного сина Матвія і двадцятидев’ятирічної доньки Олени, для яких татко – супергерой, що втратив життя через окупантів.
Оксана повідомила нам, що в Бучі на будинку, де проживав Євген, теж відкриють меморіальну дошку, оскільки військового, майора міліції знало дуже багато людей. Тому й не дивно, що пам’ять такого легендарного земляка, відважного воїна вирішили увіковічити в рідному селі.
“За ініціативою однокласників загиблого захисника України Євгена Лебедька, нашого земляка відкрито збір коштів на меморіальну дошку пам‘яті, яка буде встановлена в селі Трудове. Прошу однокласників, односельців, та усіх, хто може допомогти, приєднатися до збору. Необхідно зібрати п’ятнадцять тисяч гривень.
Карта “Ощадбанку” 4790729934113036 (Колесникова Тетяна)”,– закликає авторка допису.
Інна ДЕРМЕНЖІ
