У Саратській громаді активісти планують створити заказник, але влада не бачить у цьому сенсу
У минулому році активісти ГО «Саратське МКТ «Злагода» ініціювали створення на території Саратської громади ландшафтного заказника місцевого значення. Про це журналістам видання «Південь сьогодні» розповіла голова громадського об’єднання Ольга Небога.
Робоча назва проєкту – «Долина річки Сарата», для реалізації якого встигли розробити документацію, за словами Ольги, відображає бажання включити до заказника території вдовж ріки, на берегах якої розташоване однойменне селище.
– Ольго, про яку саме місцевість йдеться? Який це відрізок ріки?
– Це частина річки, яка протікає в межах громади. Але ми сподіваємося, що до нас згодом приєднаються і інші громади, які теж розташовані вздовж річки.
– А хто розробляв документацію?
– Це фахівці, які розробляли документацію для багатьох заказників. Але вони не дуже хочуть афішувати себе.
– Ця робота, мабуть, коштувала грошей?
– Для нас це зробили безкоштовно. Просто як добру справу. Працювали не тільки вони. Ще й учасники нашої громадської організації і я. Ми всі витрачали свій час. Ми переглядали ці ділянки, вивчали рослинність.
– Куди ви зверталися з цією пропозицією?
– Документи ми подали, як це визначено порядком, до Одеської обласної військової адміністрації. Там процедура така, що ми подаємо, а вони вирішують – створювати чи не створювати. Під час роботи над пропозицією вони направляють запити власникам земель. Суть питання в тому, чи не проти власники передати ці землі для створення заказника зі збереженням їх власності та прав. Тільки на цих землях не можна орати, будувати. Тобто землі мають зберегти свій вигляд.
– В даному випадку власником земель є громада?
– Частково. Там також власником є ДП «Ліси України». А самі береги держава, на жаль, передала місцевим громадам.
– І що було після передачі документів?
– Департамент екології розіслав листи власникам, попередньо встановивши їх через запит до Держгеокадастру. Потім власникам розіслали запити. І власники… відмовили. Відмовили на підставі того, що у них інші плани на ці землі. Вони сприйняли це так, нібито заказник – це заповідник. І написали, що вони там ведуть господарську діяльність, і тому передати землю не можуть. Посилалися на статтю, яка описує заповідники. Вони відмовили ОВА і винесли питання на комісію. Я була присутня на засіданні цієї комісії, ще раз розповіла про умови. І вони відправили питання на доопрацювання. Минув час між сесіями, там десь два чи три місяці, і ось, нарешті, нова сесія. Я приходжу на земельну комісію, а вони кажуть: «ми не винесли на сесію, ми ще допрацьовуємо». І я бачу у порядку денному, що саме ці землі, які ми хочемо включити в заказник, вони передають в оренду під оранку. Ну частину цієї ділянки.
– Про яку загальну площу майбутнього заказника йдеться?
– Загальна – 1700 гектарів. Там ліси, пасовища, береги річки. Це такі незаймані території.
– Якщо там буде заказник, цю землю можна буде використовувати під пасовище?
– Так. Можна випасати, можна косити. Тільки обмежено, так, щоб флора зберігалася та відновлювалася.
– Якщо буде створено заказник, то там має бути адміністрація, працівники?
– Ні. Це просто територія, яку не можна буде орати та забудовувати. Громада ніяких додаткових витрат у даному випадку не несе.
– Яка площа зараз передається під оранку?
– Тринадцять гектарів. Ця земля розташована прямо на березі річки Сарата за межами селища.
– Як я розумію, тут проблема в тому, що береги річки не можна розорювати. Так?
– Там і так дуже проблемна річка. Ми пропонуємо ці нерозорані землі вздовж річки зберегти. А у влади інше бажання.
– Тобто на цій ділянці увесь час було пасовище, і тут раптом щось сталося?
– Там первісний степ, там червонокнижні рослини. Я так розумію, що вони не бачать цінності усього цього. Моя думка, що вони планують отак поступово передати під оранку усі ці ділянки. Це просто перший крок.
– Що плануєте надалі з усім цим робити?
– Висвітлювати події, ходити на земельні комісії, на сесії. Писати, інформувати людей. Привертати увагу екологічних організацій.
Зазначимо, що Ольга надіслала нам текст обґрунтування створення заказника. Нижче надаємо уривок, в якому перераховані рідкісні тварини та рослини, що зустрічаються у цій місцевості.
«У межах проєктованого заказника виявлено рідкісні види флори, занесені до Червоної книги України, зокрема: ковила волосиста, ковила Лессінга, ковила найгарніша, солодка гола, ласкавець найтонший.
Також тут збереглися рідкісні степові рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.
Фауна території представлена значною кількістю видів, серед яких 26 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Серед них: орлан-білохвіст, журавель сірий, лелека чорний, канюк степовий, підорлик малий, сиворакша, кажани та інші рідкісні види.
Долина річки Сарата також виконує функцію екологічного коридору та входить до складу регіональної екомережі Одеської області, що підкреслює її стратегічне значення для збереження природної спадщини Причорномор’я».
Нагадаємо, що про проблеми річки Сарата та намагання активістів якось їх вирішити ми писали у цій статті.
За фото степу та річки Сарата дякуємо нашій співрозмовниці.
Діана ГЕРГІНОВА
