У 47 років вступив до лав ЗСУ та боронячи Україну втратив обидві ноги

47-річний Василь Курилович до повномасштабного вторгнення працював лісником та любив свою роботу. Проте коли отримав повістку влітку минулого року – не вагаючись вступив до лав армії. З того моменту Василь  став захисником, кулеметником 14-ї штурмової бригади «Червона калина» Нацгвардії. На жаль, військова служба захисника протривала не довго – внаслідок важкого поранення на початку жовтня Василь втратив обидві ноги. Зараз він відновлюється після поранення у Національному реабілітаційному Центрі «Незламні», на фейсбук-сторінці якого поділилися історією захисника, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Свою роботу у цивільному житті Василь згадує з теплотою:

«Зраненька я вже був у лісі, слухав, як він прокидається. Я люблю ліс і відчуваю його. Серед дубини можна зарядитися такою енергією, як ніде інде».

Однак, про свій подальший шлях захисник також не шкодує:

«Я пішов, не вагаючись. Не тікав і не ховався. І то було правильно. І навіть якби я міг повернути час назад – все одно пішов би воювати».

Кулеметник брав участь у контрнаступальних діях на Запорізькому напрямку. У день, коли отримав важке поранення, він з побратимами ніс варту на спостережному пункті. Тоді прилетів ворожий снаряд, уламки якого вбили одного воїна та поранили ще двох. Під час евакуації Василь трохи відстав від своєї групи і потрапив під удар дрона-камікадзе. Чоловікові одразу відірвало праву ногу та сильно пошматувало скалками інші кінцівки. Побратими наклали йому турнікети, пообіцяли, що повернуться і рушили далі. Василь залишився один.

Якоїсь миті йому здавалося, що це кінець. Але згодом думки про 9-річну донечку і 8-річного сина змусили батька зібрати всю свою волю в кулак та дали йому сил дочекатися евакуації.

«І кричав, і молився, і навіть був у руку жменю землі набрав, щоб додому мене привезли із землею, на якій я воював. Я таке десь у кіно бачив. А потім думаю: ні, я мушу жити – заради дітей. І тоді пожбурив ту землю назад. Я тримався заради своєї малечі. Подумав, а як вони будуть без мене. Тож пообіцяв і собі, і малим повернутися та стати кіборгом».

До лікарні Василя доправили через 8 годин після поранення. Турнікети надто довго стискали тканини лівої ноги і ті вже почали відмирати. Тому медикам довелося ампутувати і цю кінцівку захисника. До Центру «Незламні» Василя доправили в середині листопада. Спершу хірурги сформували кукси та загоїли рани. Далі із захисником взялися працювати фізичні терапевти. Вчили тримати баланс та вертикалізуватися: пересідати з ліжка на крісло колісне та обслуговувати себе в побуті.

«Василь виявився старанним пацієнтом. Він є впертим до життя. До всіх завдань, які я йому даю, він докладає надзусиль. А тому за місяць він вже повністю адаптувався до крісла колісного і міг самостійно закривати всі свої потреби», – ділиться успіхами пацієнта фізичний терапевт Всеволод Дребот.

Ампутація у Василя подвійна і до того ж – дуже висока. Допомогти йому знову ходити може остеоінтеграція –  сучасний метод протезування, за якого пацієнту під час операції вживлюють в кістку імплант, до якого згодом кріплять штучну кінцівку. Остеоінтеграція дає змогу відчувати поверхню під штучними ногами і краще ними керувати. Як зазначають у реабілітаційному центрі, у випадку Василя – це єдиний прийнятний варіант:

«Наші ортопеди-травматологи вже мають успішний досвід такого протезування. Зараз Василь готується до майбутнього втручання. Він щодня тренується, зміцнює мʼязи тазового дна, спини та рук, аби згодом мати сили опанувати протези».

Попри втрату обох ніг, захисник не планує залишати військову службу, адже мріє зустріти Перемогу разом зі своїми дітьми:

«Я свою маленьку часточку і кров за волю і незалежність уже пролив. Але кажу, що буду ще воювати, хай тільки ноги від Термінатора візьму. Бо, щоб перемогти, ми маємо всі мобілізуватися. Ворог дуже сильний. То війна за життя і долучитися має кожен. Я дуже хочу побачити Перемогу України стоячки і обійнявши своїх діток».

Підготувала Амєлія МИЙНОВА