Перемога кується не тільки на фронті: про керівника волонтерської кухні в Татарбунарах
Юлія Градинар вже понад чотири місяці очолює волонтерську кухню в Татарбунарській громаді. Станом на 28 червня, коли з Юлією спілкувалась журналіст «Татарбунарського вістника» Марина Ульянкина, під її керівництвом було приготовлено 26 661 порція їжі для наших героїв.
Називаючи себе невиправним патріотом України, Юлія щиро вірить в нашу Перемогу і, звичайно, наших хлопців – воїнів світла, які мужньо захищають країну від російських окупантів.
«Кожен працює на своєму фронті – ЗСУ та тероборона захищають нас на передовій, а ми допомагаємо їм в тилу, не перестаємо піклуватися про повноцінне харчування для воїнів. Адже нашим захисникам потрібні сили, щоб виконувати свій обов’язок. Щодня кожен громадянин громади є важливим елементиком захисту нашої землі. Хтось записався в Територіальну допомогу, хтось плете маскувальні сітки, пече хліб, пиріжки для населення, хтось доставляє продукти та гуманітарну допомогу, а ми з дівчатами щодня готуємо для військових смачні, домашні обіди. Всі наші кухарки – чуйні, небайдужі, привітні, справжні професіонали своєї справи – щоденно працюють над тим, щоб їжа була не тільки смачною, а й корисною», –розповідає Юлія про своє рішення та роботу своїх колег.
Жінка впевнена, що допомагаючи нашим захисникам, кожен з нас наближає перемогу над російськими окупантами!
Волонтерська діяльність Юлії почалася у перший день весни, коли вона випадково опинилася на волонтерській кухні, де вже завзято трудились працівники Татарбунарського професійно-технічного аграрного училища. Юлія залишилася допомагати готувати, терти, різати, смажити. Дуже засмучувалась, коли псувалися продукти.
За тиждень депутат міської ради Володимир Гажийський запропонував їй очолити організацію процесу приготування сніданків, обідів та вечері для військовослужбовців та тероборонівців. Юлія і сама зробила висновок, що потрібна відповідальна особа, яка по-господарськи все буде впорядковувати та координувати, здійснювати ретельний облік руху товарів зі складу на кухню Татарбунарської тероборони, з кухні на роздачу щодня.
Півтора місяця Юлія працювала тринадцять годин на добу – з півсьомого ранку до півдев’ятого вечора. Вистояти цілий день на ногах дуже тяжко, боліло все – і руки, і спина. Вона запропонувала голові Татарбунарської міської ради Андрію Глущенку задіяти на волонтерській кухні працівників дитячих садків та шкіл кожного населеного пункта громади. Ідею сприйняли та втілили в життя. Зараз у кожного села – свій день. Люди знають, приїжджають. Кухарі з Білолісся працюють в четвер, з Борисівки – в суботу, з Баштанівки – в неділю і т. д. Тепер навіть наші захисники знають, що у суботу точно на вечерю буде запіканка, а у неділю – піцца, бо коли стосується випічки, то жінки готуть те, що в них краще виходить. Наприклад, у борисовчанок – це «бабка», у хазяйновитих жінок з села Дельжилер – це міліна, у дівчат зі Спаського – пиріжки.
Два тижні тому Юлія ще раз переконалася, як потрібна людина, яка за всіх і все відповідає.
Коли у четвер, вранці на трасі Одеса-Рені сталася аварія на заправці, коло в’їзду в Татарбунари, о шостій ранку їй подзвонили чергові – дівчата з Білолісся. Вони дуже переживали, що зривається графік, бо через дорожньо-транспортну пригоду не пускають ніякий транспорт.
Швидко, як справжній рятівник, Юлія сіла на велосипед і вперед – на кухню, бо час сніданку ніхто не скасовував. Коли через годину її колеги та помічниці дісталися до їдальні, в жінки вже і чай кипив, і каша була зварена. О восьмій все розклали по судочкам, тож сніданок наші захисники отримали вчасно.
Підхід до готування їжі в Юлії професійний. Вона завжди любила готувати. Із дитинства, і в Одесі під час навчання, і вже в сімейному житті готувати щось смачне – це її відпочинок. Яка б не була змучена, на своїй кухні нібито відновлюється. Життєвий принцип – спочатку «людину треба нагодувати», а потім вже приступати до будь-якої справи.
Юлія – випускниця Дмитрівської загально-освітньої школи, опанувала професію кондитера в Одеському торговому училищі, а потім в місті-герої продовжила своє навчання за спеціальністю хлібно-булочні вироби в Одеському технологічному коледжі. Нещодавно в її скарбничку дипломів додався ще один з Миколаївського інституту – висококваліфікованого фахівця з готельно-ресторанної справи. Останні роки Юлія як приватний підприємець співпрацювала з відділом освіти, організовувала харчування та доставку продуктів в шкільні та дошкільні заклади Татарбунарської громади. Звичайно, коли почалася війна, школи та дитячі садки припинили свою діяльність, і Юлія залишилася без роботи.
Вихователька гуртожитку ПТАУ Неля Кичук, яка з перших днів війни працювала на кухні, каже, що дуже зраділа, коли до їх команди приєдналася професійний шеф-кухар Юлія Градинар.
«Це людина, яка цілком безкоштовно займається громадською діяльністю. Вона дарує всім нам гарний настрій і надає сил на цілий день, дивує оригінальністю страв і смаковими новинками, створює кулінарні шедеври, якими пригощаємо військовослужбовців», – розповідає жінка.
Сама Юлія щиро вдячна всім кухарям, помічникам, волонтерам, водіям, віськовослужбовцям, не може виділити нікого. Для неї всі – найкращі.
«Всіх імен не перелічити, але цих облич, імен і голосів я не забуду ніколи, – впевнена Юлія.
Робота таких жінок як Юлія – буденний доказ того, що все-таки ми – справжній народ, ми – єдині, попри регіональні відмінності, любимо та поважаємо свою Вітчизну, мужньо захищаємо її. Під час російсько-української війни виявилися найкращі національні риси — взаємодопомога, підтримка, безкорисливість, гуманізм, готовність за будь-яких обставин стати на захист наших спільних інтересів. Нe за гроші та визнання, не за наказом чи примусом, а від щирого серця допомагати нашим захисникам, хто чим може.
